Вони поклали життя за Незалежність та цілісність України під час антитерористичної операції, яка розпочалася 13 квітня 2014 року
Бобруцький Юрій (Ярмолинці)
Загинув 00.00.0000Боєць служив у складі 4 окремого батальйону 128 гірсько-піхотної бригади.
Попрощалися з Героєм 19 травня. Юрія Борбуцького поховали на кладовищі у Новому Селі Ярмолинецького району, звідки родом військовий. Про загиблого згадує його бойовий товариш Віталій Свистун:
“З Юрієм ми зустрілись на службі у Маріуполі. Ми разом служили, жили в одній палатці. Тому я впевнено можу сказати, що він був не лише хорошим воїном, але й відданим другом. Коли я виїжджав на завдання, він намагався того дня встати раніше і приготувати мені каву. У нас взагалі було багато спільного. Я, як і Юрій, прийшов до армії добровольцем. Ми часто розмовляли про особисте. Я знаю про нього практично все, так само як він про мене. У кінці цього місяця ми разом збирались приїхати у відпустку. Хотіли разом з дітьми відпочити у Карпатах. Все було сплановано. Але сталось непоправне. Юрій загинув при переправі через річку Сіверський Донець у районі Червоного Лиману. Це дуже велика втрата для усього нашого військового формування і для мене особисто\".
На Ярмолинеччині поховали учасника АТО, добровольця Юрія Борбуцького (22.05.2015)
Попрощалися з Героєм у вівторок, 19 травня. Юрія Борбуцького поховали на кладовищі у Новому Селі Ярмолинецького району, звідки родом військовий.
Про загиблого згадує його бойовий товариш Віталій Свистун:
“З Юрієм ми зустрілись на службі у Маріуполі. Ми разом служили, жили в одній палатці. Тому я впевнено можу сказати, що він був не лише хорошим воїном, але й відданим другом. Коли я виїжджав на завдання, він намагався того дня встати раніше і приготувати мені каву. У нас взагалі було багато спільного. Я, як і Юрій, прийшов до армії добровольцем. Ми часто розмовляли про особисте. Я знаю про нього практично все, так само як він про мене. У кінці цього місяця ми разом збирались приїхати у відпустку. Хотіли разом з дітьми відпочити у Карпатах. Все було сплановано. Але сталось непоправне. Юрій загинув при переправі через річку Сіверський Донець у районі Червоного Лиману. Це дуже велика втрата для усього нашого військового формування і для мене особисто".
Тонка душа Юрія прагнула самовираження. Тому його думки, погляди, переживання чоловік висловлював віршованими рядками на папері.
Поезії Юрія Борбуцького із вогненних рубежів доходили і до читачів місцевої преси. Завідуюча бібліотекою Нового Села Любов Жибутовська вела із бійцем творче спілкування по телефону, записувала його вірші, розповідала землякам про Юрія у матеріалах "І перо - зброя" та "Щасти тобі, Юрію", які були надруковані в газеті "Вперед" у лютому-березні цього року. "Коли я дізналась, що Юрій загинув, сльози покотились градом і заніміло серце, - розповідає Любов Жибутовська.
- Не можу і досі повірити. Бо ж ми не так давно розмовляли по телефону, він говорив, що скоро приїде. А ще я записувала до зошита усі його вірші. Вони - це крик душі, це думки та переживання.
Є у Юрія поезії, присвячені матері, яка вже, на жаль, померла. Дуже багато патріотики. Написав Юра і вірш на честь 90-річчя нашої бібліотеки, бо я говорила йому, що готуємось до такого ювілею. Таких віршів у мене написано 27. Тепер мрію і маю мету – видати таку невеличку збірку поезій нашого земляка, вмістити у ній і його фотографії, в тому числі і зі Сходу. Сподіваюсь, знайдуться небайдужі люди, котрі допоможуть мені це здійснити в пам'ять про Юрія Борбуцького."
Бережуть пам'ять про колишнього учня і у рідній Новосільській школі. Юрій передав для школярів бойовий прапор з побажаннями. Його берегли як святиню. З цим жовто-блакитним прапором прийшли учні школи провести свого славного земляка в останню путь…
Звісно, що найбільше біль втрати відчувають рідні: батько Іван Семенович, брати Руслан та Олексій з родинами.
Та й усі небайдужі прийшли проводжати на вічний спочинок Юрія Борбуцького-воїна, який віддав життя за Україну. Чин похорону здійснили у костелі святих Петра і Павла у смт Ярмолинці у присутності близьких, знайомих та багато численної релігійної громади.
Поховали бійця на кладовищі у рідному селі. До рідної оселі Юрія у той день з квітами з чорними стрічками, жалобними прапорами прийшли сотні земляків, представники місцевої влади, спільнота краю.
За матеріалами газети "Вперед"Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_20390.html
