Попов Олександр - Сторінка пам’яті захисника України

Попов Олександр (Хмельницький район, с.Мар’янівка)

Загинув 15.09.2014 Для землі він народився 17 травня 1976 року. А для Вічності – 15 вересня, в день Матері Божої Страждальної, тоді, коли куля снайпера влучила у його серце. Вічність прийняла його тіло на свої ніжні материнські руки, притулила і його душу до свого зраненого, але так сильно кохаючого серця. Так про свого брата, Олександра Попова пише сестра. Олександр народився у селі Засадьки Хмельницького району. Після одруження проживав у селі Мартинівка. Був надзвичайно доброю людиною, незамінним батьком своїх доньок. Друзі переконують: напевно немає такої людини, яка б могла щось поганого сказати про Сашка, він усім допомагав як ділом, так і словом. Олександр був мобілізований в кінці липня, цього року, підготовку до військових дій проходив у Мукачево. Звідти, 25 серпня був відправлений на схід в Луганську область. 15 вересня близько 16 години, біля села Сизе, Лугансько-Станичного району, Луганської області Олександр загинув. «Він був прекрасним батьком для двох дочок, коханим чоловіком для дружини, єдиним, найдорожчим сином для батьків і найпрекраснішим братом для мене. Свідомість не хоче приймати того факту що його більше немає, що він ніколи вже не ступить на поріг дому, не привітається, не запитає як справи», – пише сестра Олександра Попова. В останній телефонній розмові з батьком, Олександр попросив його, щоб той купив йому вишиванку. Та одягнути її не судилося... Знайомі кажуть, що Саша ніколи не соромився говорити про Бога, визнати себе християнином, хоч ріс ще в радянські часи, коли це переслідувалось. Слова віри доводив справами. Всі, хто знали Сашу, свідчать, що він був добрим, працьовитим, завжди готовим допомогти. Для багатьох він був прекрасним другом, мудрим порадником, помічником. Будівництво, ремонт, чищення криниць чи посаджений – все це справа Олександра. Коли прощалися з Сашком, здавалося зійшлося все село. Місцевий храм ще не бачив такої кількості людей, навіть на Різдво чи Великдень бувало трохи менше, як на останній Святій Літургії за вбитого Олександра. «Хоч був простою людиною і ніколи не займав керівних посад, але мав в собі великий потенціал, був начитаним і здатним підтримати розмову на будь-яку тему. Тільки віра в Бога підтримує нас у цей важкий час. Віра в Божу справедливість, віра в те, що наш Сашко, всі хлопці, які віддали життя за Україну, за нас, пішли до Неба і там отримали Вічну Нагороду від Господа Бога», – переконані рідні Олександра Попова. В загиблого героя залишилось дві неповнолітні доньки.

Хмельничан просять бути як Порошенко і вийти на прибирання (16.04.2016)

Соціально-екологічна акція "Зробимо Україну чистою разом!" пройде 23 квітня по всій територій України. Мешканців Хмельниччини просять долучитись і навести лад у дворах, парках, скверах. Як зауважують організатори, минулого року всеукраїнська акція зібрала понад 380 тисяч учасників, серед яких була і дружина Президента. А цьогоріч Петро Порошенко теж обіцяв приєднатися і трохи поприбирати у Вінниці. “Ми цього року “замахнулись” на 700 тисяч учасників. Як і торік підтримала нас Марина Порошенко і вже сам Петро Олексійович. Сподіваємось, що змінемо Україну, і люди стануть свідомими”, - зазначила координатор проекту “Зробимо Україну чистою разом!” Наталія Косяченко. На Хмельниччині організацією акції “Зробимо Україну чистою разом!” займатимуться учасники громадської організації “Мистецька сотня “Гайдамаки”. Усіх подолян закликають прибрати парки та інші місця відпочинку поряд зі своїм домом від сміття. Брудні місця, які варто очистити, можна вказувати на спеціальній карті. “Ми запрошуємо усіх людей найперше показати місця, які, на їхню думку, потрібно прибрати. Просимо прийти 23 квітня і підтримати самих себе, щоб було чисто на дитячих майданчиках, у парках, у лісах. Долучайтесь, щоб внести свою частку у справу наведення чистоти і порядку. Необхідним інвентарем забезпечать організатори”, - додав учасник ГО “Мистецька сотня “Гайдамаки”.Олександр Попов. Контактні особи у Хмельницькій області: Віктор Шайда (тел. 068-54-03-379), Олександр Попов (тел. 067-43-04-629).Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_24378.html

Артисти-волонтери вирушать у тур Хмельниччиною, щоб допомогти онкохворим дітям (18.04.2016)

Волонтери громадської організації “Мистецька сотня “Гайдамаки” запланували низку концертів у районних центрах і містах Хмельниччини, аби зібрати кошти для онкохворих діток. Спочатку збиратимуть на лікування маленького артиста Артема Харченка, а решту — для інших, кому потрібна термінова допомога. За словами учасника ГО “Мистецька сотня “Гайдамаки” Олександра Попова, волонтери планують виступити в кожному районному центрі, розпочати зі Славути, Шепетівки. На концертах збиратимуть гроші в скриньки і встановлять мінімальну плату за вхід. Співатиме для присутніх і сам Артемко, також просять долучатись місцевих артистів. “Війна рано чи пізно закінчиться, але наша організація свою діяльність не припиняє, хоч і змінює напрямок діяльності. Ми допомагатимемо дітям хворим і сиротам на Сході. Півроку томи почали їздити у спеціалізовані школи на Донбасі, тому продовжуватимемо збирати кошти, аби допомогти діткам”, - говорить учасниця ГО “Мистецька сотня “Гайдамаки” Марина Українець. За рік діяльності волонтери мистецької сотні здійснили понад сотню поїздок, відвідали різні підрозділи Збройних сил, були в багатьох містах, і навіть на передовій. Завезли бійцям продукти, одяг, медикаменти, тактичне спорядження — загалом близько 50 тонн допомоги. За весь два роки артисти-волонтери зібрали на потреби військовослужбовців і дітей Сходу майже півмільйона гривень.Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_24398.html

Хмельницькі волонтери і війна: два роки позаду (17.05.2016)

Останні два роки в країні йде війна. І без волонтерів, напевно, вона приходила агресивніше. Сайт «Є» запросив до себе в гості людей, які внесли неоціненний вклад у підтримку наших воїнів на сході, тобто волонтери, які стояли у витоків руху в Хмельницькому, а нині охопили своєю діяльністю всю Україну, і допомагають військовим не лише з нашої області. Отож, знайомтеся: Олександр Попов, волонтер ГО «Мистецька сотня» «Гайдамаки», Тетяна Юзепчук, голова правління БФ «Подих надії нації», та засновники благодійного фонду «Патріоти України» Олександр Михайлов і Сергій Кисельов. Кор.: З самого початку воєнних дій ви почали допомагати військовим, у яких нічого не було на той час. Які ваші перші враження, що найбільше вразило? О.М.: Коли тільки все почалося, люди посильно допомагали армії, ми могли зранку і до обіду назбирати кошти на тепловізор. Народ вірив і не шкодував коштів на потреби наших військових. С.К.: Вперше ми поїхали у зону АТО на початку літа, тоді саме звільнили Краматорськ. У ті часи існував зовсім інший ризик. Це зараз спокійніше, бо границі чітко розмежовані. А тоді не було меж, ми пересувалися від одного до іншого блокпосту, і тільки вдень, багатьох волонтерів супроводжували військові. Щодо стану армії, то у перші дні вона була на нульовій відмітці через погане фінансування. Хлопці були одягнені в різну форму, комусь подарували, хтось сам купив чи позичив… Деякі воювали навіть в домашніх тапках... Ми привозили спальні мішки, навіть такий дріб’язок, як голки, нитки тощо… На той час постійно мінялося місце дислокації кожної групи, бо мінялися границі контролю. Доставка продуктів та речей була погано налаштована. Зараз уже все по іншому. На той час волонтерський рух набирав великих обертів, сильно піднявся патріотизм, що приємно радувало. Волонтери закрили чималу нішу пробілів держави, яка не встигла забезпечити в повному обсязі військових. На мою думку, волонтери суттєво допомогли як на початку війни, так і нині продовжують допомагати захисникам. Кор.: Таню, а коли ти вперше потрапила на Схід? Ти ж тоді ще починала сама, це зараз ти у фонді. Які твої перші враження? Т.Ю.: Я поїхала вперше теж у 2014 році, але це було взимку. Ми везли 5 тон продуктів харчування. Мене віз водій з Луганська, який наголошував, що там живе і має забрати свої речі. Звісно, планувалося одне, але виходило інше. Емоції тоді зашкалювали. Ти ночуєш в наметі повному зброї, одна серед чоловіків-військових, готових у будь-який момент захищати країну. Раділа дуже, що ми таки довезли наш вантаж. Звісно, був і страх. Однак ти розумієш, що твоя допомога потрібна, і продовжуєш їздити знову й знову. Свою діяльність волонтера я почала ще з Майдану, однак це було, можна сказати, на місці. А це зовсім інше. Ти не замислюєшся, хто і як до тебе ставиться. З часом почалися регулярні поїздки, були певні прохання, замовлення. Оглядаючись назад, ти з острахом розумієш, що є і втрати: багатьох хлопців, яких ти знала, вже немає серед живих… Коли тобі розказують ситуацію, це одне, а коли бачиш все на власні очі - це зовсім інше. У хлопців не було елементарних речей: шкарпетки, спідня білизна, мило, медикаменти тощо… Тоді цінилося все набагато більше. Враження свої важко передати словами. Перша поїздка залишила свій глибокий слід у серці. Кор.: Сашко, окрім продуктів, ти возив ще й артистів, аби підняти дух вояків. Розкажи, як усе відбувалося. О.П.: Вперше я поїхав з рідного міста Вінниці, ми повезли майже 20 карет швидкої допомоги. У нас була своя серія, яка називається «Айболіт». Деякі ще досі працюють, а кілька машин розстріляли сепаратисти. Перші творчі поїздки з мистецькою сотнею почалися у листопаді-грудні. Адже, окрім одягу та харчів, людям потрібні позитивні емоції, щоб вони розуміли, що про них не забули. Ми записували вітання рідним від солдат, прокручували по телеканалах. Потім рідні нам телефонували і дякували за хоч якусь звісточку від хлопців з АТО. Концерти наче й дрібниця, але вкрай необхідні, це духовна підтримка, яка є №1. Зараз, слава Богу, держава більш-менш забезпечує потреби військових на Сході. За два роки багато чого змінилося на краще. Якщо на початку армія складала 20 тис, то зараз 150. Держава врегулювала виробництво і постачання усього необхідного. Кор.: Співпраця держави і волонтерів завжди неоднозначна. Ті кажуть, що всього не вистачає, а держава звітує, що все гаразд. На вашу думку, як зараз справи у співпраці волонтери-держава стосовно військових? Чи є взагалі якась співпраця? Т.Ю.: Співпраця є, але не зовсім така, яку б хотілося. Армія наша стала професійною. Звісно, є певні моменти з державою: форма не зовсім тої якості, яка мала б бути, тушонки теж не найкращої якості… Є проблеми, але хоча б мінімум необхідного виділяється. А ще людський фактор з боку командування – невчасна подача заявки або взагалі не подають. Це потрібно міняти. С.К.: В останню поїздку ми возили дорогу якісну форму, захист. Щоб дати її тим, кому вона необхідна, довелося там трохи пожити, подивитися, що і кому треба більше. Те, що виділяла держава, не витримувало довго, швидко зношувалося. Держава «галочку» поставила, що виділила, а от про якість не подбала. А варто було б поцікавитися, чого і на скільки вистачає… Ті речі, взуття, яке ми привозили, навіть їхали додому на дембель. Коли продукція якісна - почуваєшся захищеним. А держава лише ставить відмітки, що вона те і те зробила… Кор.: Виходить, волонтери і держава роблять закупівлі у різних поставщиків. А чи можливо було б домовитися на державному рівні про закупівлю тієї продукції, що беруть волонтери? С.К.: Річ у тім, що в маси пішла інформація про якісний товар, а у виробництво пустили не зовсім те, що показали… На різниці хтось добре заробляє. От і знижують якість тканин, наживаються на війні, так би мовити. Волонтери показують, яка якість має бути. Військові після наших подарунків задоволені і чекають нас знову. І хоча їм забороняють одягати не державний одяг, проте вибір між якісним і не дуже товаром очевидний. Кожен хоче жити. Ми не маємо впливу на Міноборони та їхні закупки. Були випадки, коли подаровані нами автомобілі конфісковували на склад… Нам важко з цим самим боротися, має долучитися громада, щоб перед нею звітувала держава, куди і на які потреби пішли кошти і все таке інше. Кор.: А які ще є дірки, які досі не закрила держава, а продовжують закривати волонтери? О.П.: Перш за все це якість продукції. Ми беремо імпортне, а держава намагається зробити це сама. Однак кожен виробник хоче зменшити собівартість. Проблема в чиновниках. У когось присутня людяність, а комусь байдуже на якість, аби прибуток був більший. І доки ми цього не позбудемося, доки не перестанемо красти самі у себе - нічого не зміниться. Кор.: У вас ніколи не виникало проблем з допуском до Сходу? Ви завжди нормально довозили навіть ту саму форму? С.К: Нас завжди чекають, аби довезти до місця призначення. Почали більше, правда, контролювати, що веземо, перевіряють вантаж. Проте нас вже знають. Знають, куди і навіщо їдемо. Ми з законом дружимо, тому проблем не виникає. Однак є проблема: раніше перевіряли, що везеш назад, а зараз - ні. Виходить, вези що хочеш… Це неправильно. Перевірка має бути однозначно. І туди, і назад. Ми бачили навіть, як на блокпостах знаходили у людей зброю, яку ті намагалися вивезти. Кор.: А чи просили вас колись привезти зі Сходу зброю? С.К.: Ні. Та й такі прохання ми не виконали б. Коли військові нас просять взяти передачу рідним, то пакують її при нас, щоб ми бачили, що веземо. Тоді ми за неї відповідаємо. А хто хоче зброю – купуй легально. А взагалі, зараз страшно мати зброю. Іноді люди не витримують морально і стріляються. Особливо важко тим, хто повернувся з війни. Рахую, має бути психологічна допомога, яка не надається. Це найголовніше зараз. Дуже важко ветеранам. Про них просто забувають. Волонтери були і будуть потрібні. Держава не справляється з тим, що мала б робити. Тому наша допомога буде потрібна. Ніхто не знає, що на нас чекає завтра. Кор.: Які зараз потреби армії? С.К: До нас звернулися щодо техніки, машин швидкої допомоги. В зоні АТО у нас є волонтерський рух надання медичної допомоги. Швидкі виконують багато роботи. Але дороги їх вбивають, треба ремонтувати. Не вистачає машин. Військові просять машини для пересування. Просять одяг, амуніцію, різні запчастини до зброї. Тобто спецтехніку. До нас навіть телефонують і замовляють запчастини до «КаМАЗів». Бо поки до Міноборони пройде запит - довга пісня. А їхати треба вже сьогодні і зараз. Ми купуємо і передаємо поштовими перевізниками. Наче й виділяють багато машин, але ж вони ламаються, підривають і розстрілюють їх. Треба спонсорів, бо техніка дорога. А зібрати великі суми зараз важко. Кор.: Як зараз справи зі збором коштів на потреби армії? Т.Ю.: Зараз люди по іншому сприймають події. Вони живуть своїм життям, у кожного свої проблеми: тарифи, ціни тощо… Тому зараз важче, здають не багато. Якщо раніше хтось давав тисячу, а то й більше, то зараз 300-500. Зібрати необхідну суму важко. Та й речей менше приносять. Ставлення інше до подій та до війни… С.К.: Ми зараз змінили трохи тактику: не просимо гроші, а просимо щось конкретне придбати. Йдемо разом і купуємо. А потім надаємо фотозвіт. Деякі спонсори закупляють великі партії одягу чи техніки. Вони бачать, куди все йде, бо ми запрошуємо їх з нами особисто передати необхідні куплені речі військовим. Там вони самі на свій розсуд роздають форму і все інше. Таким чином кожен спонсор бачить, що все доходить до адресата. Це стимулює до нових закупок. За одну поїздку ми можемо наїздити 2-3 тисячі кілометрів, нас часто спонсорують соляркою підприємці. О.П.: Ми щоп’ятниці влаштовуємо гайд-парк, тобто збір коштів від населення, влаштовуємо концерти на Проскурівській. І якщо раніше збирали 5-6 тисяч, то зараз 500-600 гривень… Люди помінялися, зневірилися… Ми наразі працюємо з підприємствами. Кор.: Існує й проблема псевдоволонтерів. Наче збирають на АТО, а таким чином підривають авторитет волонтерів. Як ви ставитеся до цієї проблеми? О.П: Це все людський фактор. Т.Ю.: Ми всі один одного знаємо, спілкуємося між собою. Ми не можемо змусити довіряти нам. Людина чи вірить, чи ні. Проблема є, і це продовжується, на жаль. О.П.: У Хмельницькому ми не чули випадків, щоб хтось від нашого імені збирав кошти. Це добре, що люди допомагають людям. З часом, думаю, можна буде перевіряти репутацію волонтерів через фонди тощо. Кор..: А окрім звітності перед спонсорами є ще якась форма звітності перед іншими? С.К..: Ми складаємо акти прийому-передачі, хто що приніс. Роздачу фіксуємо на фото і актами також. Т.Ю.: Ми також складаємо акти прийому-передачі, ведеться бухгалтерія, фотозвіти. Навіть звітуємо в соцмережах. Кор.: Багато хто задається питанням, за що живуть волонтери? О.П.: Я працюю на двох роботах. Ще займаюся допомогою дітям онкохворим. На Луганщині ми опікуємося 11 школами-інтернатами, постійно до них їздимо. Якщо все буде добре, плануємо до 1 червня подарувати дітям звукове обладнання на суму мільйон гривень. Усі в моїй команді працюють, заробляють гроші. Ми навіть купуємо медикаменти чи ще якусь провізію свої гроші, якщо нам телефонують по дорозі і кажуть, що чогось не вистачає. Т.Ю.: Я також працюю, заробляю на життя. О.М.: Ми маємо працювати задля розвитку держави, аби наші діти жили на своїй землі, розмовляли своєю мовою. Але маємо закачати рукава і добряче працювати. Волонтерство прийшло до нас не так давно. У кожного була і є своя робота. Кор.: Хочу зауважити, що до нас мала завітати ще одна гостя, але не змогла прийти, бо її з роботи не відпустили, оскільки та лише вчора повернулася з Краматорська. Це теж свідчення про те, що люди працюють. С.К.: Волонтерство ж було не завжди, а прийшло до нас останні роки. У кожного була і є своя робота. От Сашко (Михайлов – прим.ред.) має свій бізнес, то відкупляється, щоб не їздити (сміється – прим.ред.). Кожен щось вкладає своє. На цьому не заробиш. Ми працюємо безкоштовно, без посад і зарплат. Кор..: А як ставляться рідні до вашої діяльності? О.П: Я двічі одружений, і двічі розлучений, тому вільно розпоряджаюся своїм життям. Однак є батьки і син у Вінниці, ми рідко бачимося. Сину 14, і він добре розуміє все. А батьків часто навідують мої друзі, іноді чимось допомагають їм. Ю.Т.: Мої батьки живуть на Рівненщині, а я живу сама. Ставляться неоднозначно. Оскільки я сама маю фізичні проблеми, батьки не в захваті від того, що я роблю. В багатьох до моєї діяльності специфічне ставлення. Складно всім все пояснювати, чому, куди і навіщо ти їдеш. Тому іноді викручуєшся, вигадуєш відмовки. Окрім часу ти на кожну поїздку витрачаєш ще й своє здоров’я. С.К.: Я своїх ставлю перед фактом. А потім приїжджаю і не запитую, як вони до цього ставляться. О.М.: Радіють, що живий-здоровий приїхав. Наша робота - це у нас діагноз. Звісно, рідні страждають: і наші, і тих солдатів, що в зоні АТО. І страждають передусім батьки, які виховали гарних дітей. Це моя думка. Однак ми робимо все, аби наші діти не страждали. Живемо заради них. Віримо, що скоро настане час, коли будемо допомагати дітям, а не військовим. Кор.: Тож хочеться наостанок розмови сказати: не будьмо байдужі! Якщо ви маєте змогу і бажання допомогти, надаємо рахунки: Р/р 26002052416371 в ПАТ «ПриватБанк», МФО 315405, отримувач БФ «ПОДИХ НАДІЇ НАЦІЇ» ЄДРПОУ/ДРФО 39652366 Призначення: благодійна допомога Р/р 26004017023842 в «Укрексімбанку», МФО 315609, отримувача БФ «Патріоти України, ЄДРПОУ 39432655 Призначення: благодійна допомога Картка «ПриватБанку» 5168 7420 6867 5978 Попов Олександр Васильович Пропонуємо вашій увазі повну версію ефіру з волонтерами: Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_24774.html

На шахті Бутівка загинув боєць з Хмельниччини. Ще один поранений (12.06.2016)

За інформацією волонтера, загиблий Юрій Гнатюк, із позивним "Гуцул" родом із Красилова. "Сьогодні Хмельниччина втратила ще одного свого вірного сина товариша Гуцула (Юрій Гнатюк) родом з Красилова. Боєць Правого сектору", - повідомив волонтер. Юрій Гнатюк, за інформацією волонтера, загинув сьогодні на шахті Бутівка. Сім'я загиблого просить допомогти коштами на поховання. Гроші можна надсилати на рахунок 4405 8823 0795 7641 (Гнатюк Анна Іванівна, сестра). Також за даними волонтера Олександра Попова, ще один боєць Олександр Попов із позивним "Дракон" з Кам'янця-Подільського, важкопоранений. Він у важкому, але стабільному, стані. Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_25128.html

Пораненому на Донбасі бійцю “Дракону” потрібна допомога на лікування (13.06.2016)

Внаслідок бойових дій на шахті «Бутівка» отримав поранення командир 2-ї окремої тактичної групи Добровольчого українського корпусу “Правий Сектор” Олександр Попов (позивний “Дракон”) з Кам'янця-Подільського. Як повідомляють побратими добровольця, він отримав важкі поранення руки, ноги та численні осколкові поранення тіла. У нього це вже друге важке поранення за цей рік. Незважаючи на те, що Олександр не вилікувався після попереднього, яке отримав у січні під час проведення розвідувальної операції, він якомога швидше повернувся до своїх хлопців. Зараз йому потрібні кошти на лікування. “Олександр у тяжкому, але стабільному стані. Попереду складний, довгий процес лікування і ми просимо допомогти побратиму одужати і скоріше повернутись додому, адже там на нього чекає старенька сліпа бабуся, яка знову нічого не буде знати про поранення аж до його повернення. Будемо вдячні за будь який внесок. Хто не має можливості допомогти грошима, помоліться за його зцілення”, - пишуть бійці Правого Сектору в Фейсбуці. Допомогти пораненому бійцю можна, переказавши кошти на рахунок: ПриватБанк 5168 7423 4198 5830 (Попов Олександр).Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_25133.html

Півсотні дітей учасників АТО і загиблих військових з Хмельниччини проведуть канікули в Угорщині (01.07.2016)

Щоп'ятниці з Хмельницького у рамках програми «Без кордонів» до Угорщини вирушає група дітей учасників АТО і загиблих військових. Там їх чекає тиждень екскурсій та оздоровлення. Акція запланована на весь літній сезон, усього буде організовано 12 змін, які закінчаться наприкінці серпня. На Хмельниччині координаторами програми стали представники громадської організації “Мистецька сотня “Гайдамаки” та благодійного фонду “Зміцнення громад”. “Проект став можливим завдяки підтримці Угорського уряду, Державного самоврядування українців в Угорщині, Посольству Угорщини в Україні та Генеральному консулу Угорщини в Ужгороді Йожефу Бугайло, - розповідає учасник ГО “Мистецька сотня Гайдамаки” Олександр Попов. - Ми відправляємо невеликі групи щоп’ятниці. Діти безкоштовно зможуть подивитися Угорщину, відвідають багато історичних місць. За цей час час лише з Хмельниччини за кордоном відпочине майже пів сотні малечі”. Цієї пятниці з Хмельниччини вирушили на відпочинок в літній табір до Угорщини ще четверо дітей воїнів АТО та загиблих Героїв. В Ужгороді збирається малеча з усіх областей, вранці вони вже вирушають до закордонного табору. До Угорщини 10-річна Діана Пасічник з Чорного Острова їде вперше, торік була в Туреччині з мамою. Вона не боїться чужої країни, а очікує нових вражень і переконана – в Угорщині їй сподобається, адже на всіх чекають нові враження і незабутні дні. Діти очікують нових вражень і радіють поїздці “Моя дочка прямо кричала від радості, як дізналася про поїздку. Маргарита вперше їде за кордон, дуже хоче подивитися як там”, - розповідає мама іншої дівчинки Анастасія Андрощук зі Старокостянтинова. Програму волонтерам вдалось організувати у нашій області за сприяння начальника управління культури і туризму міської ради Артема Ромасюкова. Представники посольства Угорщини пішли назустріч, аби усі необхідні папери були виготовлені у найкоротші терміни. Основні витрати взяла на себе угорська сторона. Ці четверо діток матимуть незабутній тиждень відпочинку До Угорщини ще можуть поїхати діти учасників АТО, загиблих воїнів, віком від 8 до 14 років. Волонтери кажуть, головне мати закордонний паспорт, бо часу на виготовлення вже не залишилося. За детальнішою інформацією можна звертатися до учасника Мистецької сотні Гайдамаки Олександра Попова (тел. 067-43-04-629).Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_25366.html

Орденом «Народний Герой України» в Хмельницькому нагороджуватимуть волонтерів і бійців АТО (13.07.2016)

У Хмельницькому волонтерам, бійцям АТО, військовим медикам і журналістам вручатимуть орден «Народний Герой України». Як повідомив виданню «Є» учасник Мистецької сотні «Гайдамаки» Олександр Попов, церемонія нагородження відбудеться 24 липня в приміщенні обласної філармонії. За словами Олександра Попова, список кандидатів на нагородження остаточно не сформований. Наразі триває обговорення деяких кандидатур. Зокрема, серед запропонованих героїв: хмельничанин, боєць «Айдару» Назар Якубовський (посмертно), командир 3-го батальону 72-ї бригади Андрій Жук (посмертно), військовий санітар Анатолій Суліма та волонтер Сергій Притула. Обговорюються також кандидатури деяких бійців 8 окремого полку спеціального призначення. Остаточний список тих, кого нагороджуватимуть у Хмельницькому, оприлюднять вже найближчим часом. 17-річний Назар Якубовський "приписав" собі роки, щоб потрапити на війну. Фото з архіву Зазначимо, що у Хмельницькому планується вже 18 церемонія нагородження орденом «Народний Герой України», попередня відбулась 29 червня у Миколаєві. Тоді відзначили 16 народних Героїв. Андрій Жук був блискучим військовим, хотів зробити кар'єру в армії, стати генералом. Фото з архіву Довідково. Орден «Народний Герой України» - українська недержавна нагорода, запроваджена у 2015 році за ініціативою колекціонера антикваріату та волонтера Андрія Боєчка та ювеліра Дмитра Щербакова. За словами побратимів, Анатолій Суліма не зупинявся ні перед чим, щоб рятувати інших. Фото з архіву Нагорода виконана у двох модифікаціях: червоно-чорна стрічка на колодці — для воїнів, які зі зброєю в руках захищали українську землю; жовто-блакитна стрічка на колодці — для волонтерів та медиків. Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_25536.html

Хмельничани можуть допомогти сріблом для виготовлення нагород «Народний Герой України» (29.07.2016)

Волонтери хмельницької громадської організації «Мистецька сотня «Гайдамаки» вже зібрали і передали на створення орденів «Народний Герой України» 650 грамів срібла. Як зазначає представник організації Олександр Попов, долучитися до доброї справи може кожен, хто хоче допомогти справжнім Героям отримати народну відзнаку. «Це була спонтання акція, підключилися друзі, знайомі. Нам бракує часу збирати срібло тут постійно, і приміщення немає. А хмельничани, які бажають допомогти, можуть відправляти срібло одразу на Київ, тим, хто нагороди виготовляє», - каже Олександр Попов. Підвіски виготовляє ювелір Дмитро Щербаков, усю роботу майстер робить безоплатно. Відправити срібло можна йому особисто: місто Київ, відділення Нової пошти 236, Дмитро Щербаков (0980941100). Нагадаємо, 24 липня у приміщенні обласної філармонії відбулась 18 урочиста церемонія вручення нагород «Народний Герой України». Тривало вручення відзнак понад чотири години. Народними Героями стали ще 15 дивовижних людей, патріотів, семеро з яких – посмертно. «Народний Герой України» - українська недержавна нагорода, запроваджена у 2015 році за ініціативою колекціонера антикваріату та волонтера Андрія Боєчка та ювеліра Дмитра Щербакова. Знак ордена має розмір 50 мм, виготовлений зі срібла. На зворотному пласкому боці нагрудного знака нанесено знаки (клейма) організацій, що заснували відзнаку, та вигравіруйовано порядковий номер.Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_25805.html

Як із друзів-артистів стати рушійною силою волонтерського руху (01.08.2016)

Мистецьку сотню “Гайдамаки” у Хмельницькому знають певно усі. Це зараз ми звикли, що кожної п'ятниці на Проскурівській вони співають пісень, у соцмережах постійно пишуть про те, як їдуть, або приїжджають зі Сходу країни, де йде війна. А раніше, у 2014 році вони були просто кілька друзів, які зібралися в одному місті, щоб поспівати бійцям. Це був шпиталь. Місто Бердичів. Відтоді Олександр Попов, Віктор Шайда, Марина Українець, Назарій Поляков, Катерина Агрунова, Антон Вараниця, Анастасія Гулевата і Марина Круть об`їздили майже всю Україну. З концертами для військових виступали і в частинах базування, і в шпиталях, і в навчальних полігонах, а також безпосередньо у зоні проведення АТО. Нерідко доводилося це робити під звуки пострілів на лініях фронту. З часом до них доєднувалися інші волонтери, просто небайдужі хмельничани, які чим могли допомагали. Але головний кістяк сотні ось уже два роки возить на війну не лише допомогу, але й гарний настрій. Окрім матеріальної допомоги бійцям, вони закуповують необхідну амуніцію, засоби захисту, зв’язку та розвідки, харчі і форму. Усе доставляють безпосередньо на позиції і передають в руки бійцям на фронті. “Кожна поїздка в зону АТО небезпечна, адже ти не знаєш, де стоїть яка розтяжка, де захована міна... Безпілотники літають через кожні пів години. Це дуже небезпечно, але так само й потрібно”, - розповідає солістка оркестру, волонтер ГО Мистецька сотня “Гайдамаки” Марина Українець. Дівчина за два роки не пропустила жодної поїздки у зону АТО. «Крайня» відбулася на початку липня місцями бойових дій: Сватово, Піски, Попасне, Комишуваха, Зайцево, Авдіївка… у цій поїздці інший волонтер Назарій Поляков святкував свої 22 роки. День народження застало хлопця в Авдіївці, але, як сам зізнається “салюти” все ж були, бо там ще ведуться військові дії. Назарій каже, що на їхні концерти часто приходять окрім бійців і місцеві мешканці, та вони, порівняно з бійцями, сприймають усе “прохолодніше”. “Хлопцям це більше потрібно, бо вони місяцями сидять у окопах і нічого крім них не бачать. Їм потрібна емоційна розрядка, тому ці концерти дуже важливі», — каже Назарій. Окрім концертів та допомоги безпосередньо на сході, “Гайдамаки” займаються ще й юридичною підтримкою бійців і їх сімей, допомагають із лікуванням, реабілітацією, особливо діток воїнів, інвалідів і загиблих в АТО. За півтора місяці у місті Веленце (Угорщина), на літній відпочинок поїхало більше 40 діток з нашої області. Волонтери привезли допомогу у Меджибізький будинок-інтернат 15 липня 2016 р. Допомога дітям — це окрема, важливо тема для волонтерів мистецької сотні. Особливо тим, які проживають у зоні війни і через певні причини не можуть виїхати на мирну територію. “Гайдамаки” взялися допомагати дитячим будинка у Луганській області. Дівчата і хлопці кажуть, емоції не передати словами: коли діти з порушенням опорно-рухового апарату, чи синдромом Дауна слухають музику, тішаться коли ти даєш їм подарунки і не хочуть відпускати додому, сльози навертаються на очі! “У місті Сватове є дитячий будинок для дітей з порушенням опорно-рухового апарату і синдромом Дауна. 90% тих дітей ще й не чують нічого. Але ми виступали, а їхня вихователька мовою жестів усе їм перекладала. А коли ми роздавали мандаринки, один хлопчик з синдромом Дауна, увесь в сльозах, підійшов і віддав мені свою, яку перед тим я ж йому і дала. Вихователька сказала, що так він показує, що не хоче, щоб я їхала додому. Не даремно все-таки кажуть, що це сонячні діти”, — розповідає Марина Українець. Зайцево. Диятчий будинок. Марина каже, дітям там на Сході, де війна немає місця, але доля розпорядилася саме так, що вони там, під кулями. “У місті Щастя є дитячий будинок для дітей з закритою формою туберкульозу. Під час військових дій їх не можна було вивезти на мирну територію. До того ж, немає закладу, де б їх прийняли з такою хворобою. Тому усі 130 дітей, разом із вихователями, ховалися у величезному підвалі. Ми там проводили їм уроки, заспокоювали, грали ігри, щоб відволікти від того, що відбувається зверху. Ці дітки дуже багато чого пережили за свій вік. Так не має бути”, — розповідає Марина Українець. Усі члени мистецької сотні мають роботу, але жартома кажуть, що ходять туди у вільний від волонтерства час, а не навпаки. Віднедавна «Гайдамаки» надактивно допомагають маленькому другу-волонтеру Артему Харченку. Напередодні Нового 2016 року 11-річному Артемчику, який неодноразово виступав на благодійних концертах «Мистецької сотні», поставили діагноз – саркома Юінга тазобедренного правого суглобу четвертої стадії з метастазами. Волонтер Олександр Попов каже, на операцію, завдяки небайдужим громаданам, вдалося зібрати потрібну суму. Але потім буде тривала і важка реабілітація, на яку коштів у сім’ї вже немає. Тому «Мистецька сотня «Гайдамаки» й надалі проводить благодійні концерти за запрошує усіх небайдужих долучатися до збору коштів для Артемчика. Волонтери під час благодійного концерту на допомогу Артему Харченко. “Дуже допомагають різноманітні благодійні фонди, представники місцевої влади, бізнесмени і просто друзі чи знайомі. Фінансова підтримка надходить в основному від бізнесменів міста й області. Але велику частку складають також благодійні внески хмельничан”, — розповідає Олександр Попов. Волонтери-хмельничани готують сітки для військових. Для цього щоп’ятниці біля Музею історії міста, що на вулиці Проскурівській, проходить акція «Гайд-парк». Вже кілька років волонтери «Мистецької сотні» і "Армії SOS Хмельницький" збирають там пожертви на благодійність і співають українські пісні. Про усі ці акції і поїздки можна дізнаватися з офіційних сторінок Мистецької сотні «Гайдамаки» у соціальних мережах «ВКонтакті» і «Фейсбук» . Самі волонтери кажуть, що їх двері завжди відкриті і вони раді будь-якій допомозі, адже усі боремося за єдину мету — мир в Україні та щасливі посмішки дітей незалежно у якому місті вони проживають. Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_25846.html

Хмельницькі волонтери просять допомогти зібрати кошти на медикаменти для бійців АТО (15.08.2016)

Волонтери із ГО Мистецька сотня "Гайдамаки" просять допомогти зібрати кошти на медикаменти для біців 122 батальйону. За словами волонтерів, військовим необхідні "Нейроксон", "Лонгокаїн", "Лонгокаїн Хеві", "L-лізину есцинат", "Дексалгин", "Прозерин", "Папаверіна", "Метоклопрамід", "Дип хіп крем", "Диклак гель", "Фастум гель". Вартість усьго необхіднго — більне 5 тисяч гривень. «Вже другий місяць хлопці стоять в промзоні в Авдіівці. Це наш передній край. Я знаю там більше 10 бійців з Хмельниччини. Допомогу їм возили вже двічі. Зазавичай вони не давали нам заявок, а зараз назріла необхідність у медикаментах», - розповідає волонтер ГО Мистецька сотня "Гайдамаки" Олександр Попов. Усіх небайдужих просять долучитися і допомогти нашим військовим. Карта «Приват банку» 5168 7420 6867 5978 (гривня) – Попов Олександр. Телефон: 067 430 46 29 (Олександр), 068 540 33 79 (Віктор).Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_26031.html

Шестеро маленьких мешканців Хмельниччини вирушили на відпочинок до Угорщини (19.08.2016)

Сьогодні, 19 серпня, до Угорщини на відпочинок вирушили шестеро дівчаток та хлопчиків із Хмельницької області. Їх батьки захищали або захищають нас на сході країни. Це вже 12 група дітей і цьогоріч остання, яка вирушає до дитячого табору закордон. “За літо із Хмельницької області поїхало 12 груп дітей, загалом близько 50 осіб. Це діти з самого Хмельницького та із інших районів області. Ми намагались охопити всіх, хто потребує таких поїздок. Головний принцип відбору в тому, щоб діти були із соціально менш забезпечених сімей. Складнощів із організацією поїздок не було. Величезне спасибі угорській стороні за гостинність, з якою вони зустріли наших дітлахів”, - розповідає учасник ГО “Мистецька сотня Гайдамаки” Олександр Попов. За його словами, кожна група складалась із 5-6 дітлахів. Групи не великі, бо збирають загальний колектив з усієї України, а це 80-90 осіб. Всього цьогоріч Угорщину відвідало 600 маленьких українців. Олександр каже, що наступного року додадуться ще кілька європейських країн. За літо із Хмельницької області поїхало 12 груп дітей, загалом близько 50 осіб “Зародилася ідея в угорської сторони, - додає учасниця ГО “Мистецька сотня Гайдамаки” Марина Українець. - Посол Угорщини запропонував нашим діткам відвідати їх країну і відпочити там. Зокрема у цьому році це діти, які належать до сімей учасників АТО, сімей загиблих воїнів, інвалідів АТО. Дітвора з радістю підхопила ідею і з величезним задоволенням відпочили. Сьогодні ми зібралися подякувати угорській стороні за чудово проведений час. Вони додали у життя наших діток багато спогадів. Сприяли тому, щоб наші дітки з Хмельниччини поїхали на відпочинок, БФ “Зміцнення громад”, з яким нас подружив начальник управління культури міста Артем Ромасюков”. До Угорщини їдуть діти із сімей учасників АТО, сімей загиблих воїнів, інвалідів АТО Прийшли подякувати угорський стороні діти, як вже побували на відпочинку. Анастасія Кедь і Єва Мороз були в Угорщині в липні. Семиденний відпочинок дуже сподобався дівчаткам. Розповідають, що ходили на екскурсії, плавали в озері, розважалися з іншими дітьми. Наступного року теж хочуть туди поїхати. Дівчата відпочивали в Угорщині в липні “Я вперше їду закордон, - розповідає 12-річна Анастасія Лісінська. - Їду без батьків, нас везуть волонтери. Не боюсь бути без батьків, там будуть ще такі діти, як я. Хочу побачити нові місця, дізнатись про іншу культуру і звичаї”. Анастасія їде за кордон вперше Читайте також: "Півсотні дітей учасників АТО і загиблих військових з Хмельниччини проведуть канікули в Угорщині" Подякувати угорській сторони прийшли також діти, які вже повернулись із відпочинку Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_26090.html

Велике серце: що роблять хмельницькі артисти-волонтери для армії, дітей і довкілля (23.01.2017)

Допомога військовим, вихованцям інтернатів, збір коштів для важкохворих дітей і турбота про довкілля – далеко не повний перелік добрих справ, якими займаються волонтери Мистецької сотні «Гайдамаки». Усього зробленого співзасновник організації Олександр Попов навіть не може пригадати. Зате із задоволенням розповідає про грандіозні плани, серед яких – створення культурно-молодіжного центру, де займатимуться патріотичним вихованням юних хмельничан. «Громадську організацію ми створили більше року тому на базі «Мистецької подільської сотні». «Гайдамаками» назвалися, вже маючи плани: хочемо почати будівництво великого культурно-молодіжного центру. Як були колись піонери, то тепер ми хочемо, щоб були гайдамаки, свого роду цілий рух. Якщо знайдемо фінансування, створимо базу, такий собі табір для дітей. Це потрібно, щоб виховувати у дітей патріотичний дух, зокрема на героїчних прикладах бійців АТО. Потрібно створювати майбутнє України через підростаюче покоління», - говорить Олександр Попов. Все – за чітким заявками, бо везти абищо непотрібно База Мистецької сотні «Гайдамаки» – дев’ять людей, серед яких Віктор Шайда, Марина Українець, Назар Поляков, Катя Аргунова, Марина Круть, Артем Вараниця і найменший волонтер Артем Харченко. А ще - багато людей, які співпрацюють з ними на різних етапах. Починали активісти працювати як волонтери у зону АТО, з підтримки військових. Далі коло діяльності стало набагато ширшим. Військовим привозять речі під замовлення Нещодавно Мистецька сотня Гайдамаки отримала велику партію медикаментів зі Швейцарії. Спільно з благодійним фондом «Зміцнення громад» розвезли їх по всіх госпіталях України. Олександр зізнається, що з цими поїздками у зону АТО доводиться менше уваги приділяти рідним. «Ми тиждень у зоні АТО, три тижні тут. Січень певно пропустимо, поїдемо на початку лютого. Відпочинемо, бо вже й рідні забули, як ми виглядаємо, - жартує Олександр Попов. – Що ми військовим веземо? Це завжди смаколики. Ми працюємо з медслужбами, отримуємо від них безпосередньо заявки, бо в кожного підрозділу свої «дірки». Закуповуємо медикаменти або ми, або помічники. Як було на початку: набрали всього і веземо. Аж там розуміємо, що того не треба, а насправді чогось елементарного недорогого - нема. Зараз веземо зараз також речі, термобілизну, але все – за чітким заявками, бо везти абищо непотрібно. Звісно, щоразу концерти, розважальна програма». Здебільшого для військових везуть смаколики і влаштовують концерти Кошти, за які закуповують необхідне, «Гайдамаки» шукають по-різному. Є кілька напрямків, зокрема це акції як-от гайд-парк на вулиці Проскурівській, коли небайдужі кидають гроші в скриньки. Також волонтери тісно співпрацюють з підприємцями, серед яких чимало відомих людей. «Діти – це найкраще, що є в Луганській області» «Торік на Миколая вперше поїхали у дитячі будинки Луганської області. Відвідали 5-6 дитячих будинків, привезли смаколики малятам, влаштували концерт. Цього року поїздка була більш масштабною. Нам дуже допомогла китайська діаспора, яка передала 700 дитячих іграшок. Вони гарної якості, дуже класні, були навіть зростом з людину. Діти були в захваті. З нами поїхав Дід Мороз з Вінниці, єдиний сертифікований в Україні», - розповідає Олександр Попов. Волонтер пригадує, під час крайньої поїздки проїхалися дитбудинками Луганщини та заїхали в село Побєда, яке було обстріляне з російської території смерчами. Для місцевих привезли багато речей. Волонтер каже, діти на Луганщині - найкраще «Об’їздили 9 дитбудинків цього разу, заїхали у Щастя, Новий Айдар, село за 10 кілометрів від Світлодарської дуги. Діти там класні, щирі українці. Ці діти – це найкраще, що є в Луганській області. Ми цей напрямок залишаємо і в новому році. Якщо все буде добре з нашим інвестором, плануємо закупити на всі будинки звукові комплекти, щоб зробити для них музичні класи. Тривають перемовини, і думаю, ми наступного року повеземо 12 класів», - говорить чоловік. За словами волонтера, Мистецька сотня продовжує працювати і з нашим Меджибізьким дитячим будинком-інтернатом. Олександр каже, луганські будинки за матеріально-технічною базою разів у 10 переважають наші. Там сучасний ремонт, пластикові вікна тощо. Найбільше таким діткам потрібна увага «Але в них інша проблема: меценатів багато, але страждає духовність. Дітям хочеться більше уваги, їм хочеться притиснутися, розповісти про себе, - каже волонтер. «Наші дітки нас радують»: як «Гайдамаки» допомагають важкохворим Про юного волонтера Артема Харченка, який захворів раком, говорили чи не всі ЗМІ. Хлопчику поставили діагноз – саркома Юінга тазобедренного правого суглобу четвертої стадії з метастазами. На його лікування волонтери завдяки небайдужим зібрали сотні тисяч гривень. Влаштували навіть благодійний концерт за участі відомих артистів, які вирішили підтримати малого колегу. Олександр Попов розповідає, що Артемко зараз на черговому курсі хіміотерапії. «У нього великі шанси на повноцінне життя, - каже волонтер. - Наш порадував і маленький Саша Вишньовський. На початку лікарі говорили, що максимум, що він зможе робити – це сидіти. Йому поставили 5 імплантів штучних хребців. Дитина менш ніж за півтора місяця встала і почала ходити. Те, що він зробив після операції, яку провели в Харкові в інституті патології хребта – диво. Дякуємо всім харківським лікарям». Мистецька сотня допомагає важкохворим діткам Також добре все, за словами волонтера у доньки учасника АТО Віки Барладян, яка потрапила а в аварію в Ізяславі. «Наші дітки нас радують», - каже він. У планах Мистецької сотні щорічно 31 березня організовувати благодійні концерти. Це особлива дата для волонтерів, адже бо торік вперше вони влаштували такий захід для Артема Харченка. Прибирати і не смітити Окрім усіх перелічених аспектів діяльності організації, є ще один – дуже глобальний. Мистецька сотня Гайдамаки продовжує підтримувати екологічний напрямок. Ще навесні минулого року волонтери долучилися соціально-екологічної акції "Зробимо Україну чистою разом!" та стали координаторами проекту в нашій області. У Хмельницькому на прибирання прийшло небагато людей «Торік в Україні майже людей мільйон взяли участь в цій акції. На Хмельниччині до неї долучилися близько 2,5 тисяч людей. Ми зробили цей суботник, і побачили, що активнішим було населення в районах, менше – в обласному центрі. Але зупинятися не збираємося. Війна пройде, а екологічні проблеми залишаться», - говорить Олександр Попов. Нагорода для благодійників Вперше на Хмельниччині стартував національний конкурс «Благодійна Україна». Церемонія нагородження запланована на лютий і відбуватиметься в обласній філармонії. За словами Олександра Попова, конкурс розрахований не тільки на волонтерів, а й меценатів, підприємства, громадські організації. Мистецька сотня бере на себе обов’язки організатора регіонального етапу конкурсу «Благодійна Хмельниччини». Заявки вже приймаються.«Хороші справи потрібно відмічати», - переконаний активіст Мистецької сотні. Закордон для дітей бійців АТО Влітку 60 дітей учасників АТО волонтери разом з фондом «Зміцнення громад» відправили на відпочинок в Угорщину. Програма мала великі масштаби і тривала 12 тижнів. Це діти, які належать до сімей учасників АТО, загиблих воїнів, інвалідів АТО. Дітвора з радістю підхопила ідею і з величезним задоволенням відпочили. Олександр Попов каже, всі діти були поїздками неймовірно задоволені, тож «Мистецька сотня Гайдамаки» цього року продовжуватиме цю добру справу. Серед країн, куди відправляться відпочивати діти, буде вже не лише Угорщина. Про довіру і посмішки «Масово, звісно, люди звикли до війни. Але, слава Богу, великий крок вперед із забезпеченням зробила Україна. Ми вже не шукаємо бронежилети, макарони і тушонку», - додає волонтер. Олександр Попов розповідає про діяльність фонду Він каже, що лише спільними зусиллями можна повернути мир в країну і відновити її після війни. Чимало людей думають так само. Інвестори допомагають, бо бачать, що волонтери працюють прозоро, звітують, як, що і куди завезли. Про усі ці акції і поїздки можна дізнаватися з офіційних сторінок «Мистецької сотні «Гайдамаки» у соціальних мережах «ВКонтакті» і «Фейсбук». Волонтери організації Мистецька сотня «Гайдамаки» шукають людей, які готові приєднатися до спільної благодійної справи. Їхня мета – допомогти запанувати миру в Україні. Олександр Попов запевняє, що натхнення і сили на всі доброчинні справи отримує, бачачи посмішки навколишніх. «Я хочу, щоб люди посміхалися. Хочу щастя всім. Я не люблю песимістів», - каже чоловік. Наразі волонтери знову готуються їхати на Схід і побувають майже на усій передовій лінії проведення бойових дій. Планують поїздку на 5 лютого Усі охочі допомогти можуть надсилати гроші на картку ПриватБанку: 5168 7420 6867 5978. Детальніше за номером 067-430-46-29 (Олександр Попов).Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_28485.html

У Хмельницькому на весільний рушник стали відомі волонтери (26.10.2017)

Вчора, 25 жовтня, волонтери Мистецької сотні «Гайдамаки» Олександр Попов та Марина Українець офіційно одружилися. До хмельницького відділу реєстрації актів цивільного стану молодята прийшли не у класичному костюмі та білій сукні, а у вишитих нарядах. «Взяти прізвище чоловіка Марина Українець не погодилась. Зізнається, намагалася переконати Олександра стати Українцем. Але компромісу так і не дійшли. Зате їхні погляди співпадають в іншому – волонтерську сім’ю треба збільшувати», - повідомляє телеканал «Поділля-Центр». До речі, свідком на весіллі був юний волонтер Артем Харченко, а серед гостей бандуристка Марина Круть, друзі з Мистецької сотні «Гайдамаки», волонтери з Вінниці тощо. Нагадаємо, Мистецька сотня «Гайдамаки», до якої входять Марина Українець з Олександром Поповим, вже тривалий час допомагає українським воїнам на сході України, де триває неоголошена війна. Її учасники виступають з концертами для військових виступали і в частинах базування, і в шпиталях, і в навчальних полігонах, а також безпосередньо у зоні проведення АТО. Ось і медовий місяць молодята Олександр та Марина планують провести на сході України, куди збираються з черговою поїздкою. Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_32759.html

«Благодійна Хмельниччина»: волонтери та меценати можуть номінуватись на участь у національному конкурсі (13.03.2019)

Навесні втретє у Хмельницькому відбудеться конкурс «Благодійна Хмельниччина - 2018». Це регіональний етап конкурсу «Благодійна Україна», який на Хмельниччині реалізовує громадська організація «Мистецька сотня «Гайдамаки». До участі в конкурсі запрошують доброчинців, меценатів, волонтерів, громадські та благодійні організації, молодіжні спільноти Хмельницької області номінуватися або номінувати своїх колег. Взяти участь у ньому можуть усі, хто надавали благодійну допомогу для вирішення актуальних суспільних проблем у період з 1 січня по 31 грудня 2018 року, благодійні проекти (ініціативи), суспільні інституції, які у цей період провадили діяльність, спрямовану на розвиток і підтримку благодійності в Україні. «Благодійна Хмельниччина» - це конкурс-подяка тим небайдужим людям, які працюють напрямку волонтерства. По-друге, це популяризації благодійності в Україні. Ми хочемо показати, що добро зробити просто і зробити його може кожен. Хмельничани мають нагоду побачити, що, насправді, таких людей дуже багато. Минулого року було кілька організацій від Хмельниччини, яких відзначили і на всеукраїнському рівні конкурсу «Благодійна Україна», - розповідає учасник ГО «Мистецька сотня «Гайдамаки» Олексaндр Попов. За його словами, цього року представлено 16 основних, 3 індивідуальні та 4 спеціальні номінації. Нагородження переможців відбуватиметься в кінці квітня-на початку травня. Однак, заявки на участь в конкурсі (у форматі word) та додаткові до неї матеріали необхідно надіслати на електронну адресу Національного конкурсу «Благодійна Україна – 2018»: [email protected] до 20 березня. Знайти заявку можна на офіційному сайті конкурсу. Основні колективні номінації: 1. Благодійність великого бізнесу. 2. Благодійність середнього та малого бізнесу. 3. Корпоративна благодійність. 4. Колективне волонтерство. 5. Всеукраїнська благодійність. 6. Регіональна благодійність. 7. Місцева благодійність. 8. Благодійність в охороні здоров’я. 9. Благодійність в освіті та науці. 10. Благодійність в культурі та мистецтві. 11. Благодійність в соціальній сфері. 12. Благодійність в захисті України. 13. Благодійність неурядового сектору. 14. «Добро починається з тебе». 15. Благодійна акція року. 16. «Платформа добра». Індивідуальні номінації: 1. Благодійник року. 2. Волонтер року 3. Меценат року Спеціальні номінації: 1. Народний благодійник. 2. Медіа про благодійність 3. Благодійність медіа 4. Допомога з-за кордону. Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_41250.html

Мультимільйонер, екс-голова та інші - ЦВК зареєструвала чергових кандидатів у нардепи (18.06.2019)

Центральна виборча комісія продовжує реєструвати кандидатів у народні депутати на позачергових парламентських виборах, які мають пройти 21 липня. Станом на ранок 18 червня на сайті ЦВК оприлюднені вже вісім кандидатів на семи округах Хмельниччини. До раніше зареєстрованих Сергія Мельника, Олега Дубовика, Антоніни Бойко та Володимира Мельниченка, додалися ще четверо бажаючих. На окрузі 189 (Нетішин, Білогірський, Ізяславський, Красилівський, Теофіпольський райони) кандиадатом у нардепи зареєстрували екс-голову Хмельницької облдержадміністрації Вадима Лозового. Вадим Миколайович, якого звільнили з посади очільника ОДА 11 червня, йде на вибори як самовисуванець. Які статки задекларував за 2018 рік Вадим Лозовий, читайте у матеріалі: «Голова Хмельницької ОДА та заступники: скільки заробили посадовці у 2018-му». Найбагатший нардеп Хмельниччини – Олександр Герега, знову бажає стати парламентарем. Олександр Володимирович, вже традиційно для себе, знову «штурмуватиме» округ №192 (Городоцький, Дунаєвецький, Чемеровецький, Ярмолинецький райони). Екс-регіонал вже двічі перемагав на цьому окрузі. Цього разу йде на вибори як самовисуванець. Ще двох кандидатів ЦВК зареєструвала на окрузі №193 (місто Кам’янець-Подільський, Кам’янець-Подільський, Новоушицький райони). Від партії «Правий сектор» кандидатом на окрузі буде 38-річний Олександр Попов, який, як йдеться на сайті ЦВК, тимчасово не працює та проживає в Кам’янці-Подільському. «Штурмує» округ і начальник Головного управління юстиції в Хмельницькій області Віктор Худняк. 38-річний Віктор Анатолійович йде на вибори самовисуванцем. За 2018 рік він задекларував понад півмільйона доходу як заробітну плату, а ще 250 тисяч гривень «під подушкою». Нагадаємо, на Хмельниччині є сім одномандатних округів: №187 – частина міста Хмельницького (виборчі дільниці № 681455 – 681530, 681532, 681533, 681535, 681536, 681560, 681562). №188 – частина міста Хмельницького (виборчі дільниці № 681427 – 681454, 681559, 681563, 681565, 681566), Волочиський, Хмельницький райони. №189 – місто Нетішин, Білогірський, Ізяславський, Красилівський, Теофіпольський райони. №190 – міста Славута, Шепетівка, Полонський, Славутський, Шепетівський райони. №191 – місто Старокостянтинів, Віньковецький, Деражнянський, Летичівський, Старокостянтинівський, Старосинявський райони. №192 – Городоцький, Дунаєвецький, Чемеровецький, Ярмолинецький райони. №193 – місто Кам’янець-Подільський, Кам’янець-Подільський та Новоушицький райони. Поки що на округах №№188 та 190 офіційно зареєстрованих кандидатів немає. Утім, реєстрація триває до 26 червня. Стежте за новинами виборчих перегонів на сайті «Є» в рубриці «Вибори». Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_43169.html

У Хмельницькому відзначили п’ятиріччя Добровольчого українського корпусу (18.07.2019)

Вчора, 17 липня, в обласному центрі відзначили п’яту річницю з дня створення Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», бійці якого одними з перших стали на захист країни. На захід прийшли ветерани російсько-української війни, волонтери та молодь. «Ми зібралися сьогодні, щоб подякувати воїнам, які стали на захист України, а також вшанувати загиблих, — розповідає співорганізатор заходу, громадський активіст Дмитро Савчук. — В рамках відзначення п’ятиріччя ДУКу ми вирішили провести виставку бойової амуніції, патріотичний концерт і кінопоказ». Командир 7-ї резервної сотні ДУК «Правий сектор» Олександр Попов з псевдо «Дракон» на війну пішов після завершення Революції гідності. За його словами, тодішній очільник «Правого сектора» Дмитро Ярош оголосив мобілізацію членів організації у квітні 2014 року. Після проходження відбору Олександр Попов вирушив у Донецьку область. Своє рішення пояснює просто — ворога потрібно було зупинити. «Найбільш болючий досвід війни — втрата побратима, який витягнув мене пораненого з-під обстрілів», — Олександр Попов. «Один з найбільш болючих моментів війни пов’язаний з моїм побратимом Юрієм Гнатюком («Гуцулом»). У 2016 році я отримав своє перше поранення. Саме Юрій витягнув мене з поля бою. А через п’ять місяці він загинув під час ворожого обстрілу на шахті «Бутівка». Я пам’ятатиму його до кінця життя», — поділився Олександр Попов. За його словами, за час російсько-української війни на Донбасі загинуло 114 членів ДУКу. Четверо з них — хмельничани. Зокрема, живими додому не повернулися Володимир Величко і Леонід Смолінський з Хмельницького, Микола Флерко з Кам’янеця-Подільського та Юрій Гнатюк з Красилова. Бронежилети, каски, гільзи, муляжі гранат — майже усе привезено з війни. На виставці присутні могли побачити й потримати в руках воєнні артефакти, привезені зі Сходу. Зокрема, бронежилети, шоломи, вистріляні РПГ, гільзи, макети гранат і мін… Відзначення річниці Добровольчого корпусу розпочалося з вшанування загиблих захисників України хвилиною мовчання. Далі пройшов концерт акустичної музики. Між виступами місцевих виконавців на екрані демонстрували документальні кадри з війни. Завершився захід переглядом фільму «Добровольці Божої чоти». В рамках заходу пройшов концерт патріотичної музики й показ документальних стрічок. Довідково: Представники «Правого сектору» вступили у перший бій з ворогом ще у квітні 2014 року. Проте саме 17 липня того ж року офіційно був створений Добровольчий український корпус. Читайте також: Полоненому морякові з Хмельниччини продовжили арешт в РосіїПосилання на новину: http://ye.ua/news/news_43736.html

Цей день в історії Хмельниччини: 15 вересня (15.09.2020)

15 вересня 1888 року у селі Кутківці Подільської губернії, нині Чемеровецького району Хмельницької області народився Пилип Коновал — українсько-канадський військовий, єдиний українець-кавалер Хреста Вікторії, найвищої та найпочеснішої нагороди за мужність перед лицем ворога, якою можуть бути нагороджені солдати з країн, підлеглих Британській короні. Коновалу було 28 років, коли за виявлений героїзм під час Битви за висоту 70 в Ленсі він отримав Хрест Вікторії: У Лондонській газеті того часу йшлося про Пилипа Коновала: Перед його відділенням стояло важке завдання зачистки бліндажів та кулеметних гнізд. Під його вправним командуванням відділення успішно придушило будь-який ворожий опір, завдавши ворогові значних втрат. В одному бліндажі він особисто заколов в рукопашному бою трьох ворогів та один атакував сімох інших у воронці, вбивши всіх сімох. Під час наступу, кулемет на правому фланзі стримував просування, завдаючи відділенню значних втрат. Капрал Коновал кинувся вперед та ввірвався в дот, знищив кулеметну залогу та забрав кулемет із собою. Наступного дня він знову самостійно атакував інше кулеметне гніздо. Цей унтер-офіцер самотужки знищив щонайменше шістнадцять ворогів, та доблесно бився протягом двох днів наступу аж до свого важкого поранення. Першим містом Поділля, мешканці якого побачили літак був Проскурів – 15 вересня 1911 року над містом здійснив успішні польоти аероплан «Farman IV» під керуванням Емануеля Малинського. Наприкінці серпня 1911 року граф почав готуватись до багатоденного перельоту Волинню і Поділлям, який успішно здійснив у вересні. За публікаціями у періодиці можна з певною достовірністю відтворити хронологію цього перельоту, який за свідченнями преси того часу став справжньою «сенсацією». 9 вересня Емануель Малинський розпочав свій авіаційний марафон, подолавши літаком «Farman IV» відстань від Журне до іншого власного маєтку Невіркова (нині село Корецького р-ну Рівненської області). Звідти пілот дістався села Забара. Наступного дня граф вилетів до Славути, де після короткого відпочинку і зустрічі з князем Романом Сангушком, рушив далі до Шепетівки. Ця частина його подорожі була доволі небезпечною, адже пілоту довелось долати майже 30 миль над суцільним лісом. Якби, наприклад, виникла потреба термінової посадки, то із-за дерев цього не було можливості зробити. До того ж, під самою Шепетівкою виникли проблеми з мотором. Але, Емануель Малинський успішно завершив переліт. У Шепетівці авіатору довелось затримався на два дні – перечекати вітряну і дощову погоду. Лише під вечір 13 вересня він зумів продовжити подорож – підняв у повітря свій «Farman IV» та за 39 хвилин подолав 55 верст від Шепетівки до Антонін. Там його очікувала чимала публіка на чолі з графом Юзефом Потоцьким, який був палким прихильником науково-технічного прогресу, і зокрема авіації. На світанку 15 вересня аероплан Емануеля Малинського рушив у напрямку Проскурова. Того дня, від самого ранку на іподромі зібрались тисячі містян та представники міської влади в очікуванні дива – появи першого в історії міста літака. О 7-й ранку на обрії з’явився силует літака та почувся гуркіт мотору. Малинський вміло скерував свій «Farman IV» на посадку, де був зустрінутий гучними оваціями. Після короткого відпочинку він здійснив декілька польотів та надав можливість всім охочім подивитись літак зблизька. До самого вечора проскурівчани не залишали іподром. Наступного дня Малинський влаштував авіашоу – демонстраційні польоти та пілотаж із складними елементами. О 17.00 граф підняв свій «Farman IV» у повітря, востаннє пролетів над Проскуровим і рушив на захід – уздовж залізниці до Волочиська. У Волочиську понад 400-кілометровий триденний переліт був успішно завершений. Емануель Малинський розібрав літак, завантажив у вагон і відправив його до фінського міста Або (Турку). 15 вересня 1960 року видання "Шляхом Жовтня" писало про результати першості України з кульової стрільби. В повідомлені йшлося, що команда стрільців Хмельницької області посіла у цих змаганнях перше місце. Проводились масштабні змагання у Львові. Команду області підготував майстер спорту, шепетівчанин Василь Лук’янчук. 15 вересня 1928 року у навчальних закладах Подільської губернії започаткували святкування початку навчального року. Головною метою заходу було підсумувати роботу учнів улітку. На період літніх канікул була запропонована творча робота для старших дітей – розробити запропоновану тему, для молодших – вести спостереження за змінами в природі. У день свята, вранці, на подвір’ї школи вишикувались святково одягнені учні. Програма складалася з трьох частин – офіційної, художньої, ігор та розваг. 15 вересня 2001 року відкрито відділ археології Кам’янець-Подільського історичного музею-заповідника. В експозиції цього відділу представлено більш як тисяча старожитностей, знайдених на Поділлі. У 2005 році у відділі проведена часткова реекспозиція. 15 вересня 2014 року в зоні проведення операції Об'єднаних сил загинув Олександр Попов з села Мартинівка Хмельницького району. Військовий проходив службу у 128-й окрема гірсько-піхотній бригаді. Загинув 15 вересня близько 16 години, під час виконання бойового завдання біля села Сизе що на Луганщині. Торік 15 вересня у Хмельницькому та ще 24 українських містах пройшов Марш за права тварин. Подія відбувалась уже вдруге в обласному центрі і мала на меті зібрати громадян, які прагнуть гуманного поводження із тваринами. На подію прийшло декілька десятків містян. Більшість з них на марш привели своїх домашніх тварин. Серед них не тільки собаки та кішки, а й птахи-хижаки й, навіть, лис.Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_44832.html

У Хмельницькому з’явиться музей, де покажуть командний пункт запуску ядерної ракети (17.12.2020)

Після розпаду Радянського Союзу Україна була третьою в світі за ядерним потенціалом. На той момент у структурі 19-ої ракетної дивізії, яка була розташована на Хмельниччині, нараховувалося 22 військових частини, де служили близько восьми тисяч військовослужбовців. На території області базувалося 90 міжконтинентальних ракет, а кожна з них мала по шість роздільних боєголовок. Наприкінці 90-тих років минулого століття 19-та ракетна дивізія була розформована. Нині ж у Хмельницькому почали облаштовувати музей Хмельницького гарнізону, щоб показати його історію та зберегти залишки колишньої військової величі. Музейний комплекс функціонуватиме на базі 15-го гарнізонного будинку офіцерів у мікрорайоні Ракове. Діятиме там одразу кілька експозицій, їх родзинкою стане підземний командний пункт. Ця багатотонна капсула із усім обладнанням була надійним та захищеним місцем для управління ракетами. У підвішеному стані на горизонтальних і вертикальних системах амортизації її розміщували на глибині 36-40 метрів. На одному з таких пунктів протягом семи років чергував працівник ЗСУ Олександр Попов. Зараз він працює керівником клубу культури та дозвілля «кд-Поділля» 15 гарнізонного будинку офіцерів та займається облаштуванням музею. «У нашому залі ракетних військ стратегічного призначення розташований командний пункт ракетного комплексу 19-ої ракетної дивізії. Всього таких командних пунктів було дев’ять по нашій області. З цього пункту можна було дати команду запуску дев’яти ракет, а в кожній ракеті було по 6 бойових частин, - зазначає Олександр Попов. – Він знаходився глибоко під землею та був «нафарширований» всією апаратурою. Зокрема, цей пункт, який презентований в експозиції, був на 12-му поверсі під землею. Пункти були накриті покрівлею вагою 120 тонн та ізольовані як підводний човен. У таких командних пунктах в автономному режимі можна було чергувати місяць». Як додає працівник ЗСУ, у планах далі розвивати інші частини музейного комплексу. Безпосередньо під залом ракетних військ стратегічного призначення розпочали роботу зі встановлення технологічних приміщень командного пункту. Спускатимуться у підземний світ майбутні відвідувачі через люк, який вбудований у підлозі музейного залу. «Внизу буде макет системи життєзабезпечення нашого ракетного комплексу. Буде кімната відпочинку чергового розрахунку, стенди та стелажі з обладнанням реальних пускових установок. Їх можна буде відкривати, оглядати, - каже він. - Обладнання зібране нашими ветеранами. Коли була ліквідація, те, що було нетаємне, його можна було забрати. Зараз нам його зносять назад». Продовжиться майбутній музейний комплекс надворі, де будуть встановлені зовнішні споруди позиційного району ракетного полку, зроблена умовна шахтна пускова установка та інше. Експонати в музеї будуть доповнені інформаційними плакатами про пристрої та історичними фотографіями. Крім того, будуть окремі експозиції, присвячені іншим військовим формуванням Хмельниччини. Довідка: У 1959 році в країні був створений новий вид військ — Ракетні війська стратегічного призначення. У їх підпорядкування передали чимало військових частин з артилерії та авіації, на базі яких було організовано десять ракетних дивізій. І 17 грудня 1960 року одна з них з’явилась на Хмельниччині, шляхом перетворення 7-ї артилерійської запорізької дивізії у 19-у ракетну дивізію. Два полки дивізії розмістився у Хмельницькому та в Ярмолинцях. Дивізія отримала на озброєння 42 ракети середньої дальності Р-12 та Р-14, які були наземного та шахтного базування й мали дальність польоту від 2 до 4,5 тисяч кілометрів. Вже за рік після остаточного перебазування почалося переоснащення та підготовка до прийняття на озброєння нової міжконтинентальної ракети УР-100. Поява нових ракет викликала потребу сформувати у дивізії ще два полки, а також супутні технічні підрозділи. З 1972 року на Хмельниччині почалося формування ще трьох полків. В результаті 19-а ракетна дивізія отримала остаточну структуру — дев’ять ракетних полків, шахтний командний пункт та десять шахтних пускових установок. Таким чином навколо Хмельницького базувалося 90 міжконтинентальних ракет УР-100Н (за міжнародною класифікацією — SS-19 «Стилет»). 30 листопада 1999 року 19-та ракетна дивізія була розформована. На її базі створили 1-у ракетну дивізію Сухопутних військ України. Ця військова частина на порядок менша. Вона має на озброєнні малопотужні без’ядерні оперативно-тактичні ракетні комплекси.Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_52409.html

Герої не вмирають!