Зубков Іван - Сторінка пам’яті захисника України

Зубков Іван (Деражня)

Загинув 00.00.0000 30 квітня, у Деражні попрощалися з 41-річним кіборгом Іваном Зубковим з позивним «Краб». Військовий загинув, захищаючи донецький аеропорт. Востаннє на зв’язок виходив ще 20 січня. Іван Зубков брав активну участь у революції Гідності, згодом вирушив захищати цілісність країни на Схід. Там його призначили командиром десантної роти. Військовий боровся за летовище до останнього, навіть будучи пораненим, та загинув під завалами. Згодом його тіло ідентифікували за допомогою тесту ДНК. У чоловіка залишилась дружина та двоє неповнолітніх дітей.

Доля чотирьох кіборгів з Деражні, які постраждали у донецькому аеропорту, поки невідома (23.01.2015)

У Хмельницькому обласному військкоматі повідомили, що у донецькому аеропорту загинули бійці Володимир Бондар, Василь Григор'єв, Іван Зубков та Євген Нитка. Усі із Деражні, які були добровольцями 95-ї аеромобільної бригади. Проте офіційного підтвердження їхньої загибелі немає. "До мене зателефонував "кадровик" 95-ї аеромобільної бригади та розповів, що серед загиблих - четверо з Деражні, - коментує військовий комісар Деражнянського районного військового комісаріату Сергій Зубач. - Проте офіційне повідомлення про їхню смерть не надходило. Тому для мене вони усі живі." Спростував смерть бійців і волонтер з Деражні Олег Німчук: "Бондар та Нитка на 100% живі, а місце знаходження Григор'єва та Зубкова поки невідоме". Серед загиблих із 95-ої аеромобільної бригади з Хмельниччини - солдат Ігор Білик зі Старокостянтинова.Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_18968.html

«Кіборга» з Деражні розшукують після обстрілу Донецького аеропорту (26.01.2015)

«Зубков Іван Іванович, 1 листопада 1973 року народження. Позивний «Краб», рота вогневої підтримки, 90 батальйон, 81 бригада. З Деражні Хмельницької області. Останній раз виходив на зв’язок 20 числа (січня – авт.). Телефонував побратимам, казав, що лежить під завалами», – написала на своїй сторінці волонтер Тамара Шевчук. «Передайте всім волонтерам, хто в госпіталях... Часто буває, що людина без свідомості чи у важкому стані, тому не може нічого сказати», – написала дівчина. За її словами, в жодних списках Івана Зубкова немає. Вдома на нього чекають дружина та двоє неповнолітніх дітей. Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_18986.html

У Деражні поховають кіборга Івана Зубкова (ОНОВЛЕНО) (29.04.2015)

У Деражні завтра, 30 квітня, поховають кіборга Івана Зубкова. 41-річний Іван з позивним «Краб» служив у роті вогневої підтримки 90 батальйону, 81 бригада. За словами волонтерів, останній раз виходив на зв’язок 20 січня, коли повідомив, що лежить під завалами донецького аеропорту. Днями за результатами тесту ДНК тіло Івана Зубкова ідентифікували. Без батька залишилось двоє неповнолітніх дівчаток. Поховання відбудеться о 10:00 в місті Деражня. Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_20166.html

На Хмельниччині в останню дорогу провели кіборга з позивним «Краб» (01.05.2015)

Учора, 30 квітня, у Деражні попрощалися з 41-річним кіборгом Іваном Зубковим з позивним «Краб». Військовий загинув, захищаючи донецький аеропорт. Востаннє на зв’язок виходив ще 20 січня. Іван Зубков брав активну участь у революції Гідності, згодом вирушив захищати цілісність країни на Схід. Там його призначили командиром десантної роти. Військовий боровся за летовище до останнього, навіть будучи пораненим, та загинув під завалами. Згодом його тіло ідентифікували за допомогою тесту ДНК. У чоловіка залишилась дружина та двоє неповнолітніх дітей. Попрощатися з кіборгом Іваном Зубковим прийшли тисячі людей. Останню шану герою віддали рідні, побратими, громада міста. Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_20185.html

Президент вручив державну нагороду рідним захисника Донецького аеропорту Івана Зубкова (10.06.2015)

«Сьогодні ми зібралися для того, щоб віддати належну шану і нагородити наших героїв – найкращих українських чоловіків, які стали справжньою українською легендою. Патріотизм і любов до рідної землі – ось де причини їх надзвичайної звитяги», – цитує Петра Порошенка офіційний сайт. «Кришився бетон, не витримував метал, обрушувалися стіни – «кіборги» стояли. Не здавалися ворогу, навіть тоді, коли вони втрачали найдорожче – своє життя», – такими словами Президент розпочав церемонію нагородження. Президент вручив Зірку Героя України (посмертно) батькам і дружині Івана Зубкова, відважного українського воїна, який, ризикуючи життям, врятував життя своїх побратимів в Донецькому аеропорту. Глава держави від імені всього Українського народу подякував батькам героя за те, що вони виховали такого сина, на прикладі якого будуть виховуватися покоління українських патріотів і українських воїнів. «Я пишаюся тим, що Україна має таких воїнів: важко поранені, вони не залишають своєї боротьби, не залишають бойових побратимів. Разом з Іваном Зубковим пішли у вічність непереможеними Юрій Осаулко, Василь Григорьєв, Руслан Коношенко. Надзвичайно важливо, щоб ми пам’ятали про них», – сказав Президент. «Я би дуже хотів, щоб їхніми іменами називалися вулиці, школи, бо це є наше – наша війна за незалежність, за суверенітет і територіальну цілісність. Маючи таких воїнів, ми в цій війні обов’язково переможемо. Герої не вмирають», – сказав Глава держави. Мати Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова Антоніна Петрівна подякувала за високу нагороду і висловила переконання, що справу її сина доведуть до кінця його бойові побратими. «Україна стане незалежною, вільною, європейською державою», – сказала мати Героя. Побратими Івана Зубкова продемонстрували невеличкий фільм про нього, присвячений захисту аеропорту в Донецьку. Довідка: Іван Іванович Зубков – заступник командира роти вогневої підтримки по роботі з особовим складом окремого аеромобільного батальйону 95 окремої аеромобільної бригади високомобільних десантних військ Збройних Сил України. З 18 січня 2015 року безпосередньо приймав участь у проведенні штурмових дій по деблокуванню підрозділів, які обороняли Донецький аеропорт. Старший лейтенант вміло керував оборонним боєм, в найскладніші моменти викликаючи вогонь артилерії на себе. Особисто прикривши відхід підрозділу, загинув в результаті підриву бойовиками другого поверху нового терміналу. Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_20614.html

На Хмельниччині ще чотирьох Героїв АТО вшанували меморіальними дошками (03.09.2015)

У вівторок, 1 вересня, в Ізяславському навчально-виховному комплексі імені Олександра Кушнірука відбулось урочисте відкриття меморіальної дошки. Машканці міста увіковічнили пам’ять офіцера Збройних сил України, який загинув на Сході країни, випускника закладу Олександра Кушнірука. На меморіальний захід до навчального закладу завітали батьки та рідні Героя, його бойові побратими, друзі, місцева влада. Про це повідомляють у прес-службі Ізяславської РДА. Меморіальну дошку Олександру Кушніруку відкрили у школі, де навчався боєць Цього ж дня вшанували пам'ятним знаком Івана Зубкова. Меморіальну дошку встановили на фасаді школи. Як розповідають у прес-службі Деражнянської РДА, відтепер Деражнянський НВК носить ім'я Героя України Івана Зубкова. "Згадати його подвиг, покласти квіти, висловити співчуття та щиру вдячність батькам Героя прийшли керівники району, учасники АТО, гості з Хмельницького, друзі та вчителі", - йдеться у повідомленні. Старший лейтенант, Іван Зубков, 81-а окрема аеромобільна бригада ( 90-й окремий аеромобільний батальйон ), загинув 20 січня захищаючи Донецький аеропорт. Указом Президента України присвоєно звання «Герой України». У Славуті першого вересня відкрили одразу дві пам'ятні дошки на честь загиблих бійців АТО. Як пише сайт міста Славута, тепер вони прикрашають стіну Славутського обласного спеціалізованого ліцею-інтернату. Дошками пам’яті вшанували випускників закладу - героів АТО: Володимира Ознамця та Максима Коваля. У Славуті першого вересня встановили одразу два пам'ятних знаки героям АТО Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_21718.html

Порошенко присвоїв 90-му батальйону десантників ім'я загиблого кіборга з Деражні (12.01.2016)

Президент присвоїв 90-му окремому аеромобільному батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади високомобільних десантних військ ім'я Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова. Відповідний Указ Глава держави підписав наприкінці року. У документі пояснюється, що таке рішення Президент ухвалив, зважаючи на особливі заслуги перед Батьківщиною Героя та зразкове виконання поставлених завдань особовим складом батальйону. Підрозділ тепер має назву “90-й окремий аеромобільний батальйон імені старшого лейтенанта Івана Зубкова 81-ї окремої аеромобільної бригади високомобіль них десантних військ ЗСУ». Нагадаємо, командир роти вогневої підтримки Іван Зубков у січні 2015 року брав участь у деблокуванні підрозділів, що боронили донецький аеропорт. Під час одного з боїв він викликав вогонь артилерії на себе, прикривши відхід підрозділу. Старший лейтенант загинув унаслідок підриву бойовиками другого поверху нового терміналу ДАПу. Поховали його в Деражні.Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_23238.html

На школі в Деражні встановили одразу чотири меморіальні дошки бійцям АТО (01.03.2016)

На фасаді Деражнянського навчально-виховного комплексу ЗОШ I-III ступенів №2 встановили меморіальні дошки чотирьом колишнім учням, які загинули під час виконання службового обов'язку в зоні АТО. Подвиг випускників гімназії Ігоря Гейсуна, Євгена Андріюка, Віталія Каракули та Івана Зубкова увічнили в граніті. Як повідомляють у районній раді, висловити співчуття та щиру вдячність батькам загиблих Героїв прийшли представники влади, священослужителі району, освітяни, учні навчального закладу, друзі загиблих воїнів та небайдужі деражнянці. Настоятелі храмів Георгій Чернятинський та Валерій Конончук відправили панахиду за загиблими Героями та освятили меморіальні дошки. Присутні вшанували хвилиною мовчання воїнів, які віддали своє життя, захищаючи незалежність нашої держави. Меморіальні дошки відкрили батьки загиблих Ігор Гейсун народився 17 травня 1978 року в м. Деражня. В січні 2014 року поїхав на Майдан, де тримав оборону разом з побратимами третьої сотні в трагічні дні лютого. На власні очі бачив, як розстрілювали людей 18-20 лютого, тому не міг залишитись вдома, коли над Україною нависла загроза. Просто на Майдані в березні, коли Росія розпочала неоголошену війну, записався у щойно створену Національну гвардію. Загинув 11 травня 2014 року у місті Слов’янську. Беззбройний, був розстріляний сепаратистами у голову, серце й живіт. Нелюди після розстрілу знущались над тілом, засунули у рот квиток командира третього відділення 1 батальйону Національної гвардії України. Євген Андріюк народився 17 червня 1993 року у м. Деражня. У 2012 році закінчує курси військовослужбовців за контрактом, а у 2013 – курси молодших медичних спеціалістів. Був кілька місяців в АТО, потім шпиталь, перепідготовка в Костополі і знову на війну. З 21 серпня солдат Євген Андріюк знову боронив рідну землю від загарбників у зоні проведення антитерористичної операції у складі одного з батальйонів 51-ї ОМБР. Коли проривалися на допомогу 3-му батальйону, потрапили в оточення. 28 серпня 2014 року зайняли оборону на блокпостах, по них весь час била ворожа артилерія. 29 серпня під м. Іловайськом Донецької області під час виходу з оточення Євген отримав важке поранення у живіт. Зв'язок з військовослужбовцем цього дня був обірваний і відомостей про його місце перебування не надходило. Рідні до останнього вважали його живим і продовжували пошуки довгих 8 місяців. І лише 20 квітня стало відомо, що на Кушугумському кладовищі у Запоріжжі 1 жовтня на Алеї невідомих учасників АТО у могилі №3190 поховали військовослужбовця 8-го полку спеціального призначення Євгена Андріюка. Віталій Каракула народився 12 березня 1986 року в м. Деражня. У 2001 році закінчив 9 класів Деражнянського НВК ЗОШ I-III ст. №2, гімназії. З квітня 2004 року по жовтень 2005 року проходив службу в рядах Збройних сил України. У непростий для України час не шукав легких шляхів – став захисником Вітчизни. 16 січня 2015 року трагічно загинув під час артилерійського обстрілу з РСЗВ «Град» у районі с. Отрадівка, Артемівський район, Донецька область. Іван Зубков народився 1 листопада 1973 р. в м. Деражня. Він пройшов Майдан і з серпня 2014 року захищав Україну від ворога на Донеччині. Командир роти вогневої підтримки Іван Зубков у січні 2015 року брав участь у деблокуванні підрозділів, що боронили Донецький аеропорт. Під час одного з боїв він викликав вогонь артилерії на себе, прикривши відхід підрозділу. Остання звістка від нього була 20 січня 2015 року. Телефонував побратимам, казав, що лежить під завалами. Після того для родини наступили дні надії, вони до останнього сподівалися на повернення сина, чоловіка, батька, друга. Старший лейтенант загинув унаслідок підриву бойовиками другого поверху нового терміналу. Опізнаний побратимом Олександром та за результатами експертизи ДНК в квітні 2015 року. Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_23823.html

На Хмельниччині чиновники розтратили кошти, виділені на житло для сім’ї загиблого в АТО Героя України Івана Зубкова (21.06.2016)

У Деражнянському районі прокуратура спільно з СБУ виявила порушення закону при використанні коштів державного бюджету, виділених на придбання житла для сімей загиблих військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, а також для інвалідів I-II груп з числа військовослужбовців, які брали участь у зазначеній операції, та потребують поліпшення житлових умов. “Встановлено, що у 2015 році у розпорядження Деражнянської РДА для вказаних цілей надійшло понад 406 тисяч гривень. Тоді ж було прийнято рішення забезпечити житлом сім’ю (дружину та двоє неповнолітніх дітей) загиблого Героя України Івана Зубкова», - повідомили в прокуратурі. Вартість придбання 1 кв. м загальної площі житла для такої категорії осіб визначається за результатами закупівлі та повинна бути найнижчою серед запропонованих учасниками торгів. Однак, всупереч цим вимогам, службовими особами райдержадміністрації процедура закупівлі не проводилась, а трикімнатна квартира загальною площею більше 62 кв. м у м.Деражня була придбана у приватної фірми за 406 тисяч гривень за завищеною ціною. Як повідомив начальник відділу місцевої прокуратури Павло Маслюк, наразі з’ясовано, що ринкова вартість 1 кв. м житла у будинку, де куплено зазначену квартиру, на момент придбання складала на майже тисячу гривень менше затраченої. Крім того, приміщення непридатне для проживання та має певні будівельні недоліки. Таким чином, незаконні дії службових осіб РДА призвели до розтрати бюджетних коштів. За вказаним фактом Деражнянським відділом місцевої прокуратури до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за частиною 2 статті 191 Кримінального кодексу України щодо розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Слідство у кримінальному провадженні доручено територіальному відділенню поліції. Нагадаємо, командир роти вогневої підтримки Іван Зубков у січні 2015 року брав участь у деблокуванні підрозділів, що боронили донецький аеропорт. Під час одного з боїв він викликав вогонь артилерії на себе, прикривши відхід підрозділу. Старший лейтенант загинув унаслідок підриву бойовиками другого поверху нового терміналу ДАПу. Поховали його в Деражні. У січні цього року Президент присвоїв 90-му окремому аеромобільному батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади високомобільних десантних військ ім'я Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова. Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_25255.html

Кіборгу із Деражнянщини присвоїли звання Народного Героя України посмертно (06.10.2016)

Бойові побратими Івана Зубкова звернулись з поданням до Нагородної Ради з пропозицією надати їх командиру звання Народного героя. У Хмельницькій ОДА повідомляють, що за підсумками всеукраїнського голосування в Інтернеті 1 жовтня голова Нагородної Ради Георгій Тука підписав указ. Згідно із ним, Івана Зубкова нагородили орденом «Народний герой України» посмертно. “Іван Зубков брав активну участь у революції Гідності, після чого вирушив захищати цілісність країни на Схід. Там його призначили командиром десантної роти. Військовослужбовець боровся за летовище до останнього, навіть будучи пораненим, залишився разом із своїми бійцями в новому терміналі. Ризикуючи життям, прикривав відхід підрозділу. 20 січня бойовики підірвали другий поверх терміналу. Військовий загинув під завалами”, - зазначають у прес-службі Хмельницької ОДА. Згодом його тіло ідентифікували за допомогою тесту ДНК. У чоловіка залишилась дружина та двоє неповнолітніх дітей. Нагородження відбулось у Миргороді. Орден вручили матері загиблого бійця Антоніні Зубковій. Івана Зубков єдиний в Україні отримав три найвищі нагороди: Герой України, Народний герой України, а також його ім’я носить 90 окремий аеромобільний батальйон 81 окремої аеромобільної бригади Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_26786.html

У боях за Донецький аеропорт загинуло семеро кіборгів з Хмельниччини (21.01.2017)

Легендарна оборона Донецького аеропорту українськими вояками, що тривала 242 дні, стала славетною сторінкою української військової історії. Оборонці Донецького аеропорту стали символом незламності духу захисників України. Серед тих, хто віддав життя при обороні летовища, - семеро наших земляків. Хмельничанина, старшого лейтенанта 95-ї аеромобільної бригади Дмитра Іваха, який 18 січня загинув від осколкового поранення у боротьбі за Донецький аеропорт, витягуючи з поля бою свого побратима, поховали 22 січня, у День Соборності. В останню дорогу 25-річного десантника проводжали сотні містян. Як розповіли побратими,18 січня, їхня рота вела бій з бойовиками, щоб ті не закрили коридор до донецького аеропорту. Тоді їх накрили “Градами”. Дмитру осколок влучив у голову, смерть була миттєвою. Дмитро Івах. Фото з архіву Капітану Володимиру Марковському, який віддав життя, обороняючи аеропорт, в рідному селі Улашанівка Славутського району поставили пам’ятник. 26-річний боєць 95-ї аеромобільної бригади урятував життя бійцеві, пожертвувавши своїм. 20 січня його не стало. Того чорного вівторка десантники їхали на підмогу кіборгам і потрапили у засідку. Володимир Марковський. Фото vk.com Герой України, 41-річний Іван Зубков з позивним «Краб» з Деражні, служив у роті вогневої підтримки 90 батальйону, 81 бригада. Останній раз виходив на зв’язок 20 січня, коли повідомив, що лежить під завалами Донецького аеропорту. Поховали його 30 квітня у Деражні. Іван Зубков брав активну участь у революції Гідності, згодом вирушив захищати цілісність країни на Схід. Там його призначили командиром десантної роти. Військовий боровся за летовище до останнього, навіть будучи пораненим, та загинув під завалами. Згодом його тіло ідентифікували за допомогою тесту ДНК. У чоловіка залишилась дружина та двоє неповнолітніх дітей. Іван Зубков. Фото tsn.ua Батько трьох дітей з села Нижнє, що на Деражнянщині, Василь Григорьєв так і не дочекався медичної допомоги у Донецькому аеропорту. Залишений напризволяще боєць помер 20 січня від больового шоку. Лише за місяць знайшов спочинок у рідній землі. Після того, як під Василем і майже півсотнею його побратимів підірвали підлогу у центральному терміналі, більшість з них провалилось з дев’ятиметрової висоти, а зверху – засипало уламками. Григорьєву та ще майже десяткові бійців пощастило – товариші встигли витягнути їх з-під завалів. Василю, якому під час падіння розтрощило ноги, надали першу допомогу: ввели знеболююче і наклали джгут. Отримавши наказ швидко відступати, кіборги залишили своїх важкопоранених, серед яких був і Григорьєв, запевнивши їх: керівництво вже відправляє за ними «Ластівки» – автомобілі швидкої допомоги. Лише за декілька тижнів рідні дізнаються: хлопці так і не дочекались обіцяної допомоги, за ними ніхто не повернувся. Василь Григорьєв. Фото надане побратимами Кам’янчанин Валерій Лізвінський 16 січня в останній розмові з рідними сказав, що проти них використовують так звану “хімічну зброю”. Він сказав: “Нас чимось травлять”. 31 січня до його дружини зателефонували невідомі з Донецька, сказали приїжджати за тілом. Жінка не повірила у смерть чоловіка і довго намагалась його знайти. Загинув він 20 січня, а поховали героя аж 22 лютого. Валерій Лізвінський. Фото vk.com Руслан Присяжнюк, який родом із села Буцні Летичівського району, востаннє говорив із дружиною 20 січня. Перебуваючи у Донецькому аеропорту, він казав, що отримав поранення. Рідні до останнього вірили, що він живий, та продовжували пошуки. Поховали кіборга на Київщині, де він проживав з дружиною, аж 26 лютого. Руслан Присяжнюк. Фото letadm.gov.ua У старшого солдата Руслана Коношенка з Кам’янця-Подільського також залишилося троє дітей. Кіборг до останнього боронив аеропорт у Донецьку. Після запеклих боїв за летовище від нього не було вже жодної звістки. Загинув він 20 січня, десантника в полоні розстріляли терористи. А поховали бійця 95-ї аеромобільної бригади аж у квітні в рідному місті. На кулеметника Руслана полював сам Моторолла. Руслан Коношенко. Фото kam-pod.gov.ua Сили АТО покинули аеропорт Донецька 21 січня 2015 року. Оборона летовища тривала 242 дні, а його захисників прозвали "кіборгами". Вперше їх так назвали самі бойовики, охарактеризувавши таким чином стійкість українських бійців.Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_28444.html

Хмельницьким волонтерам потрібна допомога для поїздки у зону АТО (10.05.2017)

Уже цими вихідними волонтери Мистецької сотні «Гайдамаки» вирушають у чергову поїздку у зону АТО. Разом із артистами поїде юний Артем Харченко та батько Героя України Івана Зубкова. Волонтери просять небайдужих допомогти їм зібрати усе необхідне для захисників. «Любі наші помічники, стукаємо у ваші серця! Ми виїжджаємо за кілька днів, на наш рахунок надійшло, УВАГА!!! - аж 0 грн!!!.... Дивно? Нам теж.... А заявки від військових вже зібрані! Друзі, молимо вас, активізуйтесь, бо ж то біда! Ще так напризволяще, ви нас ніколи не залишали!», - пишуть «Гайдамаки» на своїй сторінці у Фейсбуці. У поїздку волонтери вирушають 13 травня, з великими концертами для військових і мирних жителів. Кажуть, окрім щирих українських пісень, хлопцям дуже потрібна матеріальна допомога: - Сітки маскувальні - Масло для генераторів - Масло для автівок - Тосол - Бензопилки - Цигарки - Чай, кава - Медикаменти - Дизпаливо або талони За детальною інформацією звертайтесь до волонтерів за телефоном: 067 430 4629 (Олександр). Кошти можна надсилати на карту ПриватБанку: 5168 7420 6867 5978 (Попов О.В.).Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_30234.html

Мати загиблого кіборга Зубкова Міноборони нагородило «За сприяння Збройним Силам України» (04.02.2018)

Мати загиблого кіборга Івана Зубкова Антоніна Петрівна удостоєна почесної відзнаки Міністерства Оборони України – медалі «За сприяння Збройним Силам України» за підписом Міністра оборони України Степана Полторака, повідомляє Летичівська селищна рада. Разом із нагородою, мати Івана Зубкова, отримала подіку від військових та волонтерів за виховання свого сина. Сталося це під час заходу з вшанування захисників Донецького аеропорту «Герої «Кіборги» 242», що проходив наприкінці січня та був організований сестрою Івана Іриною Зубковою. Захід із вшанування провели спільно із Міністерством оборони України та Генеральним штабом Збройних Сил України, Державною службою у справах ветеранів війни та громадськими організаціями. Нагадаємо, Іван Зубков був командиром роти вогневої підтримки, та у січні 2015 року брав участь у деблокуванні підрозділів, що боронили Донецький аеропорт. Під час одного з боїв він викликав вогонь артилерії на себе, прикривши відхід підрозділу. Старший лейтенант загинув унаслідок підриву бойовиками другого поверху нового терміналу. 30 грудня 2015 року, згідно Указу Президента України Петра Порошенка, ім'я Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова присвоєно 90 окремому аеромобільному батальйону 81 окремої аеромобільної бригади високомобільних десантних військ Збройних Сил України. Іван Зубков посмертно був нагороджений найвищими державними нагородами: Герой України, Народний герой України. Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_34243.html

Побратимів не покинув: легендарний «кіборг» Іван Зубков до останнього боронив Донецький аеропорт (20.01.2020)

П'ять років тому – 20 січня 2015 року проросійські сили підірвали новий термінал Донецького аеропорту. Тоді упали бетонні перекриття, ховаючи під собою українських захисників - «кіборгів», які відстоювали цей плацдарм до останнього подиху. Ті, хто вижив, пізніше казали, що той аеропорт був буфером між двома світами. І більшість, хто туди їхав, знали, що можуть бути «двохсотими». Хто не хотів – той не їхав… Лише 22 січня вцілілі захисники вийшли з терміналу. Тоді під завалами терміналу загинув Герой України Іван Зубков з Деражнянщини – легендарний «кіборг» з позивним «Краб», який до останнього боронив ДАП. «Важко… Минуло п’ять років, а біль пече вогнем. Не вірте, тому, хто каже, що час лікує», - каже мама Івана Зубкова Антоніна Петрівна. Батьки легендарного «кіборга», який в останні дні пекла (саме так називали бійці запеклі бої за Донецький аеропорт) був останнім офіцером, який керував обороною ДАПу, нині мешкають в Летичеві. В родинному будинку, який, кажуть, безмежно любив Іван. Усе, розповідають, тут зроблено його руками… Пішов туди, куди кликала совість Десятки фотографій, нагороди, бойовий стяг, особисті речі, які передали батькам побратими Івана, в одній з кімнат - на чільному місці. Тут батьки зібрали все, що їм нагадує про сина. І, бойовий шолом, і тактичні окуляри… Його жилетка з аеропорту, підписана друзями, яку він привіз першої ротації. На ній зазначений позивний Івана Зубкова - «Краб». «Краб» - від кокарди на фуражці. Ваня закінчував військово-морське училище», - каже мама Антоніна Петрівна, бережно показуючи його офіцерську форму. Є серед цих речей і фото, на якому Івану Зубкову 16… В темних окулярах, юний, серйозний… А внизу напис – Вано-кіборг. Мама пригадує, що тоді це фото так, жартома, підписали друзі. І ніхто й не підозрював, наскільки цей напис стане символічним. Справжнім кіборгом Іван Зубков став у 41 рік. «Усе почалося з Майдану. Він з перших днів був там. Ваню неможливо було втримати. Як його дружина не просила залишитися вдома (молодшій донечці тоді було всього два місяці) – пішов туди, куди кликала совість. Він мучився, сидячи перед телевізором, дивлячись, що діється в Києві. І поїхав за своєю совістю», - розповідає батько Іван Іванович, показуючи фото, на якому син виводить на прапорі напис «Деражня». З перших днів Іван Зубков був на Майдані. Фото: з сімейного архіву. Пригадує, що син, коли щось задумав, то обов’язково доводив до кінця. Мав стійкий характер, адже був військовим. Свого часу закінчив Київське вище військово-морське училище і склав присягу Україні. «Так само з перших днів війни Ваня просився на Схід. Він - офіцер, одразу пішов до військкомату. Хтось ховався, а Іван випрошував повістку… Провели ми його 23 серпня. Того дня з ним на війну пішло п’ять деражнянських хлопців», - згадує батько. «Ми побачили його по телевізору і лише тоді дізналися, що він воює саме в тому пеклі» Батьки пам’ятають, як Іван телефонував з житомирського полігону. «Радіє, - пригадує мама Антоніна Петрівна. – Каже, мамо, мене призначили командиром роти. В мене 96 хлопців. Я мовчки ковтала сльози і раділа разом з ним». Івану Зубкову дали в підпорядкування штурмову роту вогневої підтримки. 1 листопада саме на день його народження, у складі 90-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ ЗСУ він разом з побратимами виступив на бойові позиції в районі Костянтинівки Донецької області. І в 41 рік Іван Зубков прийняв перший бій. «Ваня ніколи нам не зізнавався, що воює за Донецький аеропорт. Завжди заспокоював, просив, щоб не телефонували, мовляв, там скрізь прослуховують. Вже коли їх вчергове виводили ДАПу, написав мені коротку смс-ку, щоб ми дивилися увечері новини… Ми побачили його по телевізору в сюжеті, і лише тоді дізналися, що він воює саме в тому пеклі. Тоді він сказав ті слова, з якими ми тепер і живемо, і віримо у них: «Ми їх подолаємо. Україна – переможе!» Те повідомлення від сина Антоніна Петрівна і досі береже у своєму телефоні. І часто перечитує, наче й не було тих п’яти років, наче син його відправив кілька хвилин тому… Батьки свято бережуть пам'ять про сина... «Вколював собі знеболювальне, його перев’язували і він стріляв…» Востаннє Іван Зубков бачився з родиною на новорічні свята. Він став останнім офіцером, який керував обороною Донецького аеропорту. «Мав десять днів відпустки, але не добув її вдома. Казав, що треба терміново повертатися. Напередодні Святвечора ми його знову провели на Схід. Попрощалися. Але ж не думали, що бачимо сина востаннє… 16 січня він знову повернувся в аеропорт. Це була його остання поїздка. Хлопці-добровольці, які вижили, пізніше розповідали, що пішли саме за ним. «За Іваном Івановичем», - як вони його називали… 19 січня, після чергового підриву, Ваню поранили в плече та руку. Тоді за ним прислали борт, але він відмовився покидати аеропорт, бо дізнався, що був останнім офіцером, який залишився в ДАПі. Казав: «Я побратимів не залишу». В житті – воно як? Людина проявляється не в радості, а в біді», - розповідає батько. «Хлопці потім розказували, що коли велися останні бої, а Іван вже був поранений і не міг заряджати зброю, то вони йому заряджали рожки, а він стріляв. Вколював собі знеболювальне, його перев’язували і він стріляв… Коректував ведення бою, організовував евакуацію поранених, керував обороною нового терміналу не полишаючи зброї», - розповідає мама. Останній дзвінок Іван Зубков зробив до своєї дружини 20 січня за годину до підриву російсько-терористичними угрупованнями другого поверху Міжнародного аеропорту «Донецьк». За годину до того, як чотири поверхи будівлі похоронили під завалами тих, хто став символом незламного українського духу. «Ваня запитав як діти, просив передати нам, що в нього все добре… А потім з новин ми дізналися про підрив. З того часу потяглися найстрашніші дні… Бо була невідомість. Куди ми не дзвонили, не кидалися – скрізь ніхто нічого не знав. Всі мовчали – від міністерств до військкоматів. Ніхто нам не казав, що з хлопцями сталося, ніхто нічого не повідомляв родинам. Не було трауру… Лише мовчання і невідомість… Ми не розуміли, чому ніхто не рятує наших синів…», - каже Антоніна Петрівна. «Не дзвоніть, нема вашого сина… Я сама плачу після ваших дзвінків» Вона дзвонили скрізь, навіть в Донецьк, до такзваного омбудсмена такзваної ДНР. Донька Ірина, сестра Івана, в Києві обійшла усі владні кабінети – усе було безрезультатно. «Я обдзвонювала усі шпиталі, які є в Україні. І всі морги. Чоловік бігав до крамниці й купував по три картки на день для поповнення мобільного… Пригадую, дзвонила в лікарню імені Мечникова, то жінка, яка сидить на телефоні, впізнавала мене за голосом, плакала в трубку «Не дзвоніть, нема вашого сина… Я сама плачу після ваших дзвінків». А я знову набирала в сотий раз номери, я все сподівалася, може є десь мій Ваня… Ми шукали, не зупинялися. Бо невідомість – то страшне. Бо хтось потрапив в полон, про когось знали, що загинув. А про наших – жодної інформації. Ми сподівалися, що вони живі, а їх ніхто не рятує. Це страшно, коли ти безсилий…», - каже мама. А потім про все дізналися з теленовин. «27 лютого по телевізору ми побачили сюжет про те, що наші хлопці, полонені сепаратистами, відкопують загиблих під завалами Донецького аеропорту. Відкопували вони їхніх, але заодно піднімали і наших. І один військовополонений з Ваніної роти на камеру казав про те, що впізнав серед загиблих нашого сина… Це було нестерпно… Лише нещодавно я дізналася, як волонтерка Дана Ярова стояла на колінах перед водіями, благала їх їхати за тілами «кіборгів». Ніхто ж не хотів їхати в Донецьк. І як волонтери тоді платили тій стороні за кожного знайденого під завалами, щоб забрати наших хлопців. І про те, як сепаратисти знущалися над нашими померлими»… Іванового тіла уже з моргу, що в Дніпрі, родині віддавати також не хотіли. «Ми здали лише одне ДНК, як було сказано. А потім виявилося, що треба два – і батька, і матері. Робити його – понад місяць. Кажуть, робіть щось, бо будемо захороняти як невідомого бійця. Морг переповнений – тримати ніде. А перезахоронити, кажуть, зможете аж восени, бо влітку санепідстанція не дозволить. Не дай Боже таке жахіття пережити навіть найзапеклішому ворогу. Це була пекельна дорога, щоб забрати Ваню додому…» Похоронили Івана Зубкова на сотий день після смерті – 30 квітня. В останню дорогу Героя проводжала вся Деражня, приїхав увесь батальйон, усі, хто воював з ним і вижив… «Це вже потім ми розуміли, що багатьох, хто опинився під завалами, можна було ще врятувати. Хлопці, які діставали Ваню з-під завалів, казали що він стояв на колінах і наче повз. Ми думаємо, що він був ще живий…», - каже мама. І зізнається, що найбільше, чого боялася, що його не знайдуть. «Прадід чоловіка також воював на війні. Він також був старшим лейтенантом, як Іван. І зник безвісти. Прабабуся його все життя чекала, все вірила, до останньго . Ми бачили, як вона страждала, плакала ночами. І я дуже боялася, що Ваню не знайдуть… Коли ти дивишся на список зниклих безвісти і бачиш ім’я свого сина, і не розумієш що це означає. Це не передати словами. Невідомість – це найгірше, що може бути», - каже Антоніна Петрівна. Нині в родині Івана Зубкова підростають доньки. Молодша, каже бабуся, копія сина… І додає, що він живе у своїх дітях. «Ми усі віримо, що скоро усе це скінчиться. Віримо в слова нашого сина: «Ми їх подолаємо. Україна – переможе!» Посмертно Іван Зубков отримав найвищі нагороди держави: Герой України, Народний герой України, а також його ім’я носить батальйон Збройних Сил України. Посмертно Іван Зубков отримав найвищі нагороди держави: Герой України, Народний герой України, а також його ім’я носить батальйон Збройних Сил України. 30 грудня 2015 року президент, враховуючи особливі заслуги Івана Зубкова перед Україною, своїм указом постановив присвоїти ім'я Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова 90 окремому аеромобільному батальйону 81 окремої аеромобільної бригади високомобільних десантних військ Збройних Сил України. Ім'я Героя України Івана Зубкова носять також Деражнянський ліцей № 3 та дві вулиці на Хмельниччині: одна – в Деражні, де живуть дружина і доньки Героя, друга – в Летичеві, де живуть його батьки. Іван Зубков посмертно нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» та медаллю УПЦ «За жертовність і любов до України». Він став почесним громадянином Хмельницького, Деражні та Летичева.... Посмертно… Вічна пам’ять Героєві!Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_47021.html

Герої не вмирають!