Віталій Васільцов (с. Гаврилівці Кам’янець-Подільський район)

Віталій Васільцов (с. Гаврилівці Кам’янець-Подільський район)

Загинув 18.02.2014   Віталій Васільцов закінчив аграрний університет, стажувався за кордоном. Був одним з кращих професіоналів у декоративному садівництві України. Працював ландшафтним дизайнером. Гуртував навколо себе соціально активних людей, відроджуючи народні традиції. Віталій Васільцов загинув 19 лютого 2014 у Києві на вулиці В.Житомирській від прицільного пострілу з автоматичної зброї.Героя Небесної сотні поховали у Жорнівці 21 лютого 2014 року

«Він служив у спецназі, але ті, хто його застрелив, мають «зв’язки» – мати загиблого на Майдані Васільцова (22.02.2018)

    Віталій Васільцов закінчив аграрний університет, стажувався за кордоном. Був одним з кращих професіоналів у декоративному садівництві України. Працював ландшафтним дизайнером. Гуртував навколо себе соціально активних людей, відроджуючи народні традиції. Він народився у селі Гаврилівці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області, а загинув у Києві. Він дуже любив землю і рослини, а найдужче – своїх дівчат: дружину Наталю і двох донечок – Іванку та Даринку. Але куля на вулиці Великій Житомирській відрядила його до Небесної сотні. І дівчата, як і мати, залишилися самі. Віталій не боровся за те, щоб йти у Європу, а робив все для того, щоб як сам казав, Європа була всередині кожного: у серці, в наших думках та поведінці. На Майдан чоловік прийшов після побиття студентів 30 листопада. Їздив туди з друзями, однодумцями, залишався чергувати вночі. «Син був дуже хоробрим. Служив в армії, у спецназі. Я вірила, що він зможе знайти вихід будь-якої ситуації, але дуже боялася за нього, і просила не йти на Майдан, бо ж має для кого жити, але він не слухав. Просила не лізти його в те пекло, але він казав: «Хто як не я мамо? Я давав присягу народу України. Клятву давав не владі, а людям, тому маю захищати народ та своїх дітей», – розповідає пані Ніна. Жінка, розповідає, що з дитинства Віталій був дуже самостійним та цілеспрямованим хлопцем. Можливо, зізнається, він і став успішним та працьовитим тому, що виріс без батька. «Мій чоловік помер дуже рано, коли Віталій тільки пішов у перший клас. Двох синів, я виховувала сама. Було дуже важко, але діти завжди підтримували та допомагали. Із Віталієм проблем ніколи не було, він був дуже розумною дитиною. Ніколи я не змушувала його робити уроки чи допомагати по господарству, він сам знав, що має робити. Завжди старався і хотів бути першим у всьому», – розповідає жінка. Читайте також: «Нам вдалося відтворити кожну хвилину того дня, коли загинув батько» - син Героя Небесної Сотні Мати каже, син був справжнім патріотом у всьому, завжди хотів, щоб в країні все було чесно і справедливо. А ще, дуже любив українську мову, через що, каже пані Ніна, часто сперечався з нею. «Він дуже не любив, коли я говорила російською, хоча я й нагадувала, що жила в Радянському союзі. Проте, Віталій казав: ми живемо у незалежній Україні, запитував мене невже так складно вивчити рідну мову? Більше того, онучка, коли приїздила у гості, завжди казала: «мій татко не розмовляє з тими, хто говорить російською. У нас в будинку немає російської», – згадує жінка. Жінка каже, що перед тим, як сталася трагедія, говорила з сином, і він ніби відчував, що з ним щось станеться. «Перед тим, як син загинув, я поїхала додому у село, бо трохи захворіла. Часто ходила на Майдан із сином, щоб підтримати його. Коли збиралась у дорогу, син говорив зі мною так, ніби прощався. Я казала йому, що я ще приїду, а він мені все повторював, щоб не хворіла, бо дуже їй потрібні», – пригадує пані Ніна. Напередодні увечері, каже пані Ніна, до неї телефонувала невістка Наталія, плакала, казала, що на Майдані твориться щось страшне, а Віталій не їде додому. Жінка наважилася сама задзвонити, але те, що почула її не втішило. «Син сказав: «Мамо не заважай мені!». Перепитую, чи справді на Майдані такий жах, як показують. Він відповів: ще гірше! Додому каже, не збирається їхати, та вже тоді він і не мав на чому – його машину в той вечір розтрощили. Останнє, що сказав мені: «Все мамо, будь здорова!», – не стримуючи сльози, розповідає мати Віталія. На 19 лютого, коли її син загинув, жінка взяла квитки до столиці, щоб забрати Віталія додому з Майдану, але… не встигла. Читайте також: Вдова загиблого на Майдані про суд: Нас допитують так, наче ми підозрювані, а не потерпілі Про розслідування справи про вбивство її сина пані Ніна не говорить, зізнається лише, що не вірить у його правдивість. «У людей, які стріляли, серйозні «зв’язки». Розслідування затягують, і я не бачу ніяких змін. Воно не просувається уперед. Всі роблять вигляд, що нічого не бачили і не чули, хоча там було багато відеокамер! Я їх сама бачила, коли приходила підміняти сина на Майдані. Але все знищили! Про яке покарання винних може йти мова?», – знизує плечима жінка. Васільцову Віталію було 36 років, коли його застрелили. Вдома у нього залишилась дружина Наталія, дві донечки і недобудований будинок. Мати Віталія каже, що її невістці зараз доводиться дуже важко, адже їй самі потрібно ставити на ноги двох донечок. «Наталі дуже важко зараз, адже вона втратила чоловіка, а її діти –батька. Вона залишилась зовсім сама. Майже два роки, поки молодша онучка не пішла до садочка, я жила із ними, щоб хоч якось допомогти і підтримати. Тай разом із горем легше впоратись. Зараз Наталія, живе із донечками окремо, а грошову компенсацію, яку вона отримала, спрямувала на добудову будинку, який почав зводити Віталій. Ми всі зусилля у нього вклали і вкладаємо, адже хочемо завершити те, що він почав», – ділиться пані Ніна. Жінка каже, що у будинку, багато ще потрібно зробити, але Наталія дуже хотіла туди переїхати, бо це те, чого б так хотів її чоловік. Віталій Васільцов загинув 19 лютого 2014 у Києві на вулиці В.Житомирській від прицільного пострілу з автоматичної зброї. Довідка: Більшість експертів-криміналістів підтвердили сотні припущень і коментарів на youtube про те, що постріл, від якого загинув Віталій, був зроблений з будівлі Міністерства внутрішніх справ, 2-4 поверх. Герой від пострілу одразу втратив свідомість. Його повезли до лікарні, але лікар сказав, що Віталій не виживе. Серце ще билося, а мозок вже відключився. Героя Небесної сотні поховали у Жорнівці 21 лютого 2014 року. Віталію Васільцову посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Також Віталія нагородили Медаллю «За жертовність і любов до України» – посмертно. На його честь встановили пам`ятну дошку на фасаді будівлі головного управління МВС України в місті Києві на вулиці Великій Житомирській, де Віталій Васільцов отримав смертельне поранення з вогнепальної зброї. Відкрили пам’ятну дошку й в Уманському національному університеті садівництва, який закінчив Віталій. Читайте також: Брат Артема Мазура: Після Майдану жити не стало краще, а навпаки, все гірше й гірше                                     Усі дані про Героїв, загиблих на Майдані, під час Революції Гідності та у неоголошеній війні, читайте у Книзі Пам'яті. Ви також можете доповнити інформацію про, або додати відсутню, написавши на адресу alla@ye.ua з поміткою "Інформація до Книги пам'яті". Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_34530.html
Список
Карта
[x]
Івах ДмитроІськов МиколаІщук ОлександрАндріюк ЄвгенБіленький АндрійБілик ІгорБалда ІгорБалюк МихайлоБаран ЮрійБобруцький ЮрійБойко ПетроБойчун ЮрійВіталій ВасільцовВіхтюк ІванВеличко ВолодимирВернигора ВадимВовк АллаВолошин ІгорВоронюк АртемГаврилюк СергійГалюк НазарГарбар МиколаГейсун ІгорГнатюк ЮрійГончарук МиколаГордійчук МиколаГригор'єв ВасильГуменюк ОлександрДавидов ЯрославДереш ВалерійДзингель ДенисДзюбелюк ОлександрДимінський ЛеонідДияк ПавлоДобровик ЄвгенДовгий ОлегДрачук ВалентинДрозд ВолодимирДудка СергійДудка СергійЖук АндрійЖуравленко АндрійЗавальнюк В’ячеславЗагородній ДмитроЗубков ІванКаракула ВіталійКарпенко СергійКашлаков ВасильКлименко СергійКобернюк ВасильКоваль МаксимКовальський АнатолійКовальчук ЮрійКолісник ДанКоношенко РусланКрапп ІванКревогубець ЯрославКрепець ЛеонідКутковський В'ячеславКухар АндрійКушнірук ОлександрКшевіцький ОлександрЛємешов МихайлоЛізвінський ВалерійЛітвінов ВікторЛіщинський БогданЛіщук РусланЛабань РоманЛавренчук ВіталійЛукашук АндрійЛуньов ОлександрЛяшенко ІгорМазунов РусланМайданюк ТарасМалярчук ВолодимирМамлай ОлександрМандибура ОлександрМарковський ВолодимирМатвієць РоманМединський ІгорМелимука СергійМирчук ДенисМуравський СергійНаглюк РоманОбухівський ОлегОвчарук ВолодимирОзнамець ВолодимирОлександр СтрапчукПасічник ОлександрПовстюк АндрійПопов ОлександрРокіцький СергійРоманенко ОлександрРоманчук Анатолій Садовець ВікторСаліпа СергійСковородін ОлексійСмолінський ЛеонідСтрельчук ПавлоСуський ВадимФедір ЛопацькийХом'як ІгорЦісарук ЮрійЦимбалюк АнатолійЧепелюк ВолодимирЧухнов АркадійШірпал ЛеонідШемчук ВасильЯкобчук РоманЯрослав Костишин
Власник сайту: ПП "Редакція газети «Є»". Адреса: 29014, Україна, м. Хмельницький, вул. Проскурівського підпілля, 203. Тел. +38 (0382) 702-602. Email: info@ye.ua
Хостинг: Дата-центр GMhost. Адреса: 29007, Україна, м.Хмельницький, вул.Заводська, 46. Тел. 067-119-6-777