Вони поклали життя за Незалежність та цілісність України під час антитерористичної операції, яка розпочалася 13 квітня 2014 року
Ознамець Володимир (с.Ногачівка, Славутський р-н)
У Славуті попрощалися із загиблим в АТО лікарем (15.10.2014)
11 жовтня у Славуті попрощалися зі старшим прапорщиком Володимиром Ознамцем, який загинув на Сході України.
Володимир Ознамець народився у 1974 році у селі Ногачівка Славутського району. В серпні призваний до війська Славутським військкоматом. З перших днів на Сході чоловік був на передовій, викопував окопи і в них проводив операції. 7 жовтня, переїжджаючи у “швидкій” біля Дебальцевого, Володимира з засідки розстріляли бойовики, - повідомляє “Славута NEWS”.
Володимир Ознамець служив у 128 відділі горно-піхотної бригади.
Газета “Є” висловлює співчуття рідним і близьким солдата загиблого воїна.
Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_17936.html
На Славутчині встановили пам’ятник українському Герою Володимиру Ознамцю (15.05.2018)
Сьогодні, 15 травня в селі Ногачівка Славутського району урочисто відкрили та освятили пам’ятник нашому земляку Володимиру Ознамцю, який загинув під Дебальцево чотири роки тому.
На відкриття меморіалу прийшло багато людей – родина Володимира, його односельці, бойові побратими, батьки загиблих захисників України, військовослужбовці Цвітоського ракетно-артилерійського арсеналу, міські та обласні чиновники, школярі.
«Під звуки Державного Гімну право відкрити пам’ятник було надано мамі Володимира, Надії Дмитрівні та голові сільської ради Олегу Анатолійовичу. Згодом, обряд освячення пам’ятника здійснив настоятель Славутського храму Покрови Пресвятої Богородиці отець Микола», - повідомили на сайті Славутської міської ради.
По завершенню офіційних промов, пам’ять Володимира Ознамця, а також усіх полеглих за Україну воїнів, присутні вшанували хвилиною мовчання, трикратним залпом салютної групи та покладанням квітів.
Опісля учасники заходу відвідали сільське кладовище, де похований Володимир. До могили Героя були також покладені живі квіти.
До речі, у 2015 році на стіні Славутського обласного спеціалізованого ліцею-інтернату була встановлена дошка пам’яті Володимиру Ознамцю, який навчався в даному закладі.
Довідка:Володимир Ознамець народився у 1974 році у селі Ногачівка Славутського району. В серпні 2014 року був призваний до війська Славутським військкоматом. Володимир служив у 128 відділі горно-піхотної бригади.
З перших днів на Сході чоловік був на передовій, викопував окопи і в них проводив операції. 7 жовтня, переїжджаючи у «швидкій» біля Дебальцевого, Володимира з засідки розстріляли бойовики.Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_35808.html
Цей день в історії Хмельниччини: 15 травня (15.05.2020)
15 травня 1837 року у Проскурові (нині Хмельницький) був освячений храм Різдва Богородиці. На сьогодні храм зберіг свій первісний вигляд та є найстарішою з існуючих споруд обласного центру. Свою історію він веде ще з 17 століття. Відомо, що ще у 1670-х роках саме на цьому місці стояла невеличка дерев'яна церква, у 18 столітті вона була декілька разів перебудована, але продовжувала залишатись дерев'яною. У 1822 році Проскурів постраждав від величезної пожежі, під час якої церква була знищена вогнем. Відродження храму почалося у 1835 році, саме тоді був складений спеціальний проект, згідно з яким невеличка і дерев’яна церква, мала стати собором.
15 травня 1918 року у Кам’янці-Подільському відбулось спільне засідання представників місцевої адміністрації та австро-угорського командування, на якому обговорювалися питання постачання продовольства. Ухвалили надіслати запит до Ради Міністрів, щоб з’ясувати, що робити з урожаєм на поміщицьких полях. Питання постало через те, що більшість селян не мала певності в тому, що новий уряд залишить за ними цей урожай, то випасала на полях худобу і винищувала посіви. А це загрожувало країні повною господарською розрухою. Відсутність харчів спричинила спекуляцію. Кам’янецький повіт відзначився дорожнечею і спекуляцією на продукти першої необхідності.
Будинок чоловічої гімназії (тут був музей з 1924 до 1930 років).
У 1924 році міська влада Кам’янця-Подільського постановила об’єднати археологічний та природничий музеї в одну установу. Було створено центральний міський музей з двома відділами та 7 співробітниками. Йому було надано нове приміщення: на другому поверсі будинку колишньої міської чоловічої гімназії на площі Карла Маркса (нині – будинок історичного факультету національного університету). В цій же будівлі в цей час розміщувались також українська трудова школа №1 та єврейська міська трудшкола №7.
Директором тепер вже об’єднаного музею 15 травня 1924 року було призначено відомого подільського краєзнавця Опанаса Неселовського. На початку XX століття він відігравав велику роль у релігійному та культурно-освітньому житті міста. Його прихід на посаду завідувача музею мав позитивне значення. Він добре знав історію Поділля та її особливості, мав великий досвід у зборі та дослідженні історичного матеріалу.
Деякий час у зв’язку з переїздом до нового будинку музей не функціонував і відновив свою роботу 1 лютого 1925 р. За короткий час колектив музею 28 підготував 41 виставку, яку відвідало 2375 осіб. У 1925 р. в історико-археологічному відділі зберігалися 9454 експонати, а в природничому – 1830. При цьому слід вказати на таку цікаву деталь як роздільне фінансування музею: якщо історико-археологічна секція фінансувалася з державного бюджету, то природнича – з місцевого. Можливо, ця ситуація і призвела до того, що у травні 1926 р. природничий відділ за браком коштів у міському бюджеті було передано сільськогосподарському інституту, який фінансувався з Харкова.
З 15 травня 1931 року розпочалися систематичні вистави Хмельницького обласного театру. Хоч називався театр драматичним, проте у своєму складі він мав оркестр з 18 осіб, хор, балетну групу. Свій перший театральний сезон колектив розпочав 1 травня 1931 р. з п’єси білоруського драматурга Г.Кобеця “Гута” (режисер Г.Самарський, художник М.Тітов). Репертуар театру: «Овеча криниця» Лопе де Вега, «Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського, «Наталка Полтавка» І.Котляревського, «Маруся Богуславка» М.Старицького й «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» М.Кропивницького засвідчили орієнтацію установи на високохудожню драматургію.
У звіті німецької служби безпеки від 15 травня 1942 року повідомлялося про провал партизанської групи Федіра Михайлова: "В Славуті заарештовано вісім учасників партизанської групи, що знаходилася на стадії створення. Вони домовилися зробити напад та ліквідувати наряд охорони табору військовополонених, розташованого в Славуті, та звільнити військовополонених".
Ціллю підпільників дійсно було створення бойової групи для збройного нападу на табір «Грослазарет» та виведення військовополонених в околишні ліса, створивши там партизанський загін. Але в той самий час, підпілля було настільки законспіроване, що і після провалу продовжувало успішно функціонувати. Заарештованих розстріляли в Шепетівському гестапо, а Михайлова привселюдно повісили поблизу лікарні. Проте більша частина його підпільної мережі залишилась нерозкритою та активно діяла до кінця 1943 року.
15 травня 1944 року в лісі за п'ять кілометрів на захід від Шепетівки. відбувся бій між підрозділами УПА та радянськими військами. У ньому загинуло кількадесят українських повстанців.
15 травня 1965 року засновано Хмельницький технікум радянської торгівлі, нині Хмельницький торговельно-економічний коледж Київського національного торговельно-економічного університету. Підготовка фахівців здійснювалася за денною та заочною формами навчання зі спеціальностей: товарознавство і організація торгівлі продовольчими товарами; товарознавство і організація торгівлі промисловими товарами; технологія приготування їжі. Перший прийом здійснювався на базі 8-річної школи в 1965році. Перший випуск спеціалістів в технікумі відбувся в 1967 році , в кількості 30 осіб –студентів заочної форми навчання за рахунок студентів, які в 1965 році були переведені з Могилів-Подільского технікуму системи Міністерства торгівлі.
На передній частині тролейбуса зображено частину хмельницького гербу. Фото: з архіву
У 2015 році цього дня у Хмельницькому на свій перший рейс вийшов "Мистецький тролейбус". Пасажирів розважали лідер гурту «Мотор'ролли» Сергій Присяжний та хмельницькі молоді поети. Також у тролейбусі розмістили невелику фотовиставку.
15 травня 2018 року в селі Ногачівка Славутського району урочисто відкрили та освятили пам’ятник нашому земляку Володимиру Ознамцю, який загинув під Дебальцево. Володимир Ознамець служив у 128 відділі горно-піхотної бригади.
А минулого року цього дня через зливу Хмельницький подекуди підтопило. Посеред ночі рятувальникам довелося відкачувати воду з проїжджої частини, де утворився застій. Затопило частину провулку Купріна, через що повністю було заблоковано проїзд автомобілів. Наслідки ускладнення погодних умов довелося ліквідовувати майже дві години.Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_42508.html
Цей день в історії Хмельниччини: 7 жовтня (07.10.2020)
У статті «Репресовані керівники Кам’янець-Подільського музею» історик Валерій Нестеренко пише, що стосунки одного з фундаторів Кам’янець-Подільського музею Юхима Сіцінського з радянською владою були непростими зі самого початку. Фактично з точки зору комуністів визначний дослідник історії Поділля був контрреволюціонером. Відповідно представники тодішньої влади чинили щодо нього різноманітні утиски з політичних мотивів.
Наприклад, 7 жовтня 1922 року Вінницький губерніальний відділ політпросвіти розпорядився усунути Юхима Сіцінського від завідування Кам’янець-Подільським музеєм. Представники комуністичної влади мотивували тим, що «священнослужитель не може завідувати радянською установою». Пізніше Юхима Сіцінського повернули на посаду зберігача фондів музею, але праця вченого перебувала під негласним наглядом міського відділу Державного політичного управління. Це підтверджують раніше засекречені документи цього відомства.
7 жовтня 1990 року на колишньому хуторі Загальського було відкрито пам’ятний знак жертвам сталінських репресій. Нині цей хутір розташований хутір у східній частині села Кам’янка Кам’янець-Подільського району. До 1933 року він належав громадянину Загальському, а потім його забрало державне політичне управління при НКВС та перетворило в криваву катівню. Приблизно в центрі хутора енкаведисти побудували велику дерев’яну будівлю, яку назвали «гаражем». Поруч з «гаражем» стояв кам’яний хлів трохи менший за розміром. Енкаведисти привозили сюди вночі арештованих і розстрілювали. До речі, серед розстріляних на хуторі Загальського був відомий український композитор, диригент і педагог Михайло Коссак. Як встановив краєзнавець Євген Назаренко, Михайла Андрійовича там розстріляли 2 січня 1938 року.
А 7 жовтня 2006 року тодішні міські голови Кам’янця-Подільського Олександр Мазурчак та італійського Понте-Ламбро Андреа Каттанео підписали угоду про побратимство та співпрацю між містами. Цим документом передбачено співпрацю у таких напрямках: молодіжна політика, спорт, культура, комерційна діяльність, наука й освіта, соціальна сфера, туризм… Крім того, Кам’янець-Подільський уклав аналогічну угоду з польським містом Завєрце, яке вже було побратимом Понте-Ламбро.
Підписання угоди про побратимство між містами Понте-Ламбро та Кам’янець-Подільський. Фото: Олександра Бурковського. Джерело: kampod.at.ua
На жаль, цього дня у різні роки в зоні проведення Операції об’єднаних сил загинуло двоє подолян, які стали на захист України.
Так, 7 жовтня 2014 року від отриманих поранень помер Володимир Ознамець зі села Ногачівка Славутського району. Герой ніс службу на першій лінії оборони у Дебальцеве Донецької області. Військові перевозили поранених машиною «Урал» з «червоним хрестом» і розпізнавальними знаками медичної служби в госпіталь міста Артемівськ (нині Бахмут — авт.). Повертаючись, воїни потрапили під обстріл російських бойовиків зі засідки. Володимир Ознамець отримав смертельні поранення у голову та груди.
А 7 жовтня 2016 року трагічно загинув 53-річний капітан Андрій Голець зі Славути. Герой виконував завдання в районі села Сотенне Луганської області. Він служив у 14-й окремій механізованій бригаді.
Торік 7 жовтня у Хмельницькому не обійшлося без чергового мітингу. Того дня на акцію протесту «Президент! Ветуй закони» вийшло кілька десятків підприємців. Хмельничани паралельно з представниками дрібного бізнесу з інших міст вимагали, щоб Володимир Зеленський поставив вето на прийняті парламентом законопроєкти. На думку учасників акції протесту, законодавчі зміни знищать спрощену форму оподаткування та звітності. Подібні акції проходили й далі. Однак, як показав час, вони не дали результату — президент все ж підписав прийняті Верховною Радою законодавчі зміни. Попри це підприємці продовжують свою боротьбу й надалі. Наприклад, нині вони вимагають від нардепів прийняти альтернативні законопроєкти.Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_45241.html
